Із поезією Ганни Черінь я познайомилася випадково: на одній із книжкових виставок натрапила на її ранню збірку "Проліски", написану ще у часи Другої світової війни. Оскільки жіночу поезію люблю особливо, то і купила цю збірку. І закохалася у вірші поетеси, як кажуть, із першого погляду! Своєю проникливістю і щирістю поезії Ганни Черінь нагадали мені вірші російської поетеси Вероніки Тушнової. Тому, побачивши цю збірку вибраної лірики поетеси, ні разу не вагалася:) Опинившись під час війни у Берліні, Ганні Черінь було дуже нелегко - і працювати (вона на той час працювала у видавництві), і просто жити. Переживши також любовну драму, поетеса знаходила втіху у написанні поезій, які стали для неї самої і для багатьох її читачів своєрідними "пролісками" - квітами надії, весняного пробудження, кінця зимового смутку. Книга порадувала і об'ємом (відібрані вірші з понад семи збірок), і оформленням: тверда обкладинка, цікаве художнє оформлення. Загалом, рекомендую всім поціновувачам жіночої любовної лірики і просто гарної української поезії!