Я хотіла познайомитися з творчістю автора, бо, вивчаючи жаргонну лексику української мови, бачила багато посилань на твори Винничука. Це моя перша його книжка. Що сказати... Почуття змішані. Сюжет трохи примітивний, з претензією на інтригу. Герой, який багато п'є та "грає" дівчат направо і наліво, не викликає симпатії. Принаймні, у мене. Як і всі його знайомі, як теж тільки й думають, кого б та де, та більше, та без зобов'язань. Прийти в гості до одної, вийти в магазин з іншою і мати секс (хай і оральний) просто на лавці, а потім повернутися до її родини й гуляти далі? Жити одночасно з трьома? От якби жінка так жила, їй би вже дали відповідну назву. А тут - можна. Сексуальні сцени часом збуджують уяву, але в переважній більшості викликають навіть огиду, якими б словами це не описувалося. Так, мова твору не примітивна. Але якби забрати з нього сексуальні сцени, він, як на мене, нічого б не втратив, а навіть навпаки. Ідея парного самогубства дурна сама по собі, ніяких коливань в душі, окрім обурення, не викликає. Тобто, автор на додачу до японських авторів, які, як він каже, оспівували парне самогубство, додає і свій твір. Це щоб якась молода дурепа вирішила і собі в таке погратися? Поки бажання читати щось далі Винничука в мене не виникло.