Творчість Надії Гуменюк мені сподобалася не менше, ніж її популярного чоловіка. У романі теж відтворюється волинський колорит, але стилістично читається легше, менше діалектизмів. Попри це, мова залишається багатою. ⠀ Роман описує значний період двадцятого століття на Волині через долю звичайної людини. Долю непросту і трагічну, як це, на жаль, часто було в Україні. ⠀ Починається книга як мелодрама - посеред поля на дорозі кінь ледь не затоптав немовля. Хто кинув дитину посеред дороги? Дівчинці пощастило не лише вижити, а й потрапити у хорошу сім'ю. Але у кожній родині є свої таємниці. А у дівчини з віком з'являються залицяльники, і треба обрати, кому віддати своє серце. ⠀ Окрім теми кохання, багато буде про порядки більшовиків на Волині і спротив їм. Про УПА і тортури. Важлива тема - доля українських митців під час радянської окупації. Гуменюк розповідає про справжній театр і родину Певних, які постраждали від більшовиків.

Дуже рідко книги українських авторів подобаються мені. Зазвичай це історії досить банальні. Але ця книга... Вона така душевна. Вона така людяна. Вона така реальна. Маленьку дівчинку, новонароджену знаходить молоде подружжя на узбіччі дороги. Вони дякують за неї і вважають її подарунком з неба, бо власних дітей мати не можуть. Про свою таємницю батьки мовчатимуть до кінця... Дівчинка Богдана росте в селі, але мріє стати акторкою, подорожувати. Одного дня в село повертається з навчання Юрко і разом з друзями влаштовує виставу для місцевих. Богдана, побачивши його на сцені, закохується в нього. Але батьки й чути не хочуть про такого зятя. Хоча в книзі й багато любовної лінії та є в ній і ще дещо. Історія. Історія, яка стосується саме нашої землі. Я читати про історичні факти взагалі не люблю. Але цю книгу полюбила. Автор так майстерно все описує, що важко відірватись від читання. Постійна зміна влади, війни, голод, боротьба за життя... Чорні машини, які просто забирали людей і не повертали... Ніколи... Богдана пройде важкий шлях: втеча з весілля, робота в театрі, ув'язнення, смерть батьків, відкриття таємниці свого народження, нова родина, старе кохання. Я прониклась її історією як молодої дівчини, так і старої бабусі. Книга гарна. Книга достойна. Мені сподобалася.

"Вересові меди" Надії Гуменюк - це книга, що перемогла в конкурсі "Коронація слова", і роман, який дійсно вартий прочитання як гарний зразок сучасної української літератури. Авторка веде читача буремним двадцятим століттям, змушує провідчувати і зрозуміти події через життя однієї людини, головної героїні Богдани Ясницької. Богоданку бездітне подружжя Ясницьких знайшло під час Першої світової війни, у маленькому селі на Волині. Вони взяли її до себе і виростили, немов рідну. Виплекана у любові, Дана виростає красунею, і мати хоче видати її за сільського парубка Степця, але знає, що насправді серце Богдани віддане вродливому і розумному шкільному вчителю Юрію, і дівчина просто не може вийти заміж за нелюба. Вона втікає в місто, де хоче реалізувати свою мрію про акторство, потрапляє в україноцентричних мандрівний театр подружжя Певних, потім помилково потрапляє в тюрму. Вийшовши, вона бачить початок перебудови і розкуркулення, депортацій і розстрілів. Повернувшись в село, Дана розуміє, що дім їхній забраний, людей женуть в колгоспи, і сама вона мусить доглядати за хворою матір'ю. Багато подій її ще чекає - і розгадка таємниці її народження, і зустріч з давнім другом-ворогом, і кохання, яке так і не потухло в серці. "Вересові меди" - ця назва об'єднує три розділи, наповнені смутком, мрійливістю і ніжністю, а також інтерпретує шотландську легенду про вересовий трунок, який може бути і ліками, і отрутою. Книга красива мовою, персонажами, ідеєю. Дуже раджу.