Я впевнена, що в оригіналі ця книжка дуже цікава. Але в перекладі це неможливо читати. Складається враження, що оригінал просто запхали в Гугл транслейт і відправили на друк. Більше точно не братиму книги цього видавництва.

Для мене цей класичний жахастик виявився доволі цікавим і атмосферним читанням. Найбільше сподобалася ця гнітюча, напружена атмосфера, яка постійно тримає в стані очікування - ніби зараз має статися щось страшне, з’явиться якась істота чи буде той самий скример. Але найцікавіше, що страх тут не має конкретної форми. Це не монстр і не щось чітко визначене - це сама природа, яка ніби гнівається на людей і поступово їх карає. І саме це робить історію ще більш тривожною. Природа тут виглядає як щось живе, чуже і неконтрольоване, перед чим люди абсолютно безсилі. Можливо, цей гнів можна сприймати як реакцію на людську самовпевненість, на спробу підкорити те, що не піддається контролю. Цікавим також є те, як поводиться сама громада. Спочатку люди ніби тримаються разом, але з кожною новою подією страх починає їх роз’єднувати. Замість підтримки з’являється підозра, напруга, відчуття безпорадності. Кожен починає більше думати про власне виживання, ніж про спільне благо. І це дуже добре показує, як страх може руйнувати навіть найбільш згуртовану спільноту. Загалом книга мені сподобалася - це було цікаве і атмосферне читання, яке добре розширює уявлення про класичний психологічний жах і його можливості.