Якщо замислитись, чи зумів Ф. Скотт Фіцджеральд у творах «Великий Гетсбі» і «Популярна дівчина» дати відповідь на питання: «Любов і гроші – що важливіше? І чи допоможе багатство знайти любов? » – можна констатувати: автор лише окреслив можливі сценарії розвитку подій. Звісно, все описане ним можна спостерігати і в реальному житті. Уже багато століть наш світ крутиться навколо матеріальних речей, і час від часу десь та й виникне черговий Гетсбі, здатний задля коханої дівчини зрушити гори і здобути чималі статки. Найвідоміший герой Фіцджеральда марно витрачає купу грошей на розкішні галасливі вечірки, аби привернути увагу вищого нью-йоркського товариства і заразом кохання всього життя – Дейзі. Натомість він отримав хіба нашвидкуруч вигадані плітки про самого себе й не менш швидке забуття після смерті. Його численні гості виявилися типовими дармоїдами, а Дейзі – легковажною особою, сконцентрованою лише на задоволеннях і власному благополуччі. Тож історія вийшла сумною. А от повість «Популярна дівчина» – це стовідсоткова знахідка для комедійної екранізації. Усі провінційні мрії Янсі Боуман про життя в Нью-Йорку, виключно на Парк-авеню «в одному з тих білих хмарочосів», та її хитромудра стратегія, спрямована на підвищення своєї цінності в очах молодика, на якого вона накинула оком, викликають сміх. Дивно, що ця історія має хеппі-енд, адже складно повірити, що розумний і перспективний хлопець подарував би юній вертихвістці численні хитрощі та марнування свого часу. В цілому ж можна підсумувати: так, без грошей практично кожен відчуває обмеження своїх можливостей як у будь-якій життєвій ситуації, так і в коханні. Проте, Фіцджеральд немов зумисне підкреслює мізерність фантазій т. зв. еліти, для якої гроші не гарантують радість життя, радше – постійну проблему складного вибору, як щонайкраще організувати власне дозвілля.

Не кожен знає, але роман "Великий Ґетсбі" багато в чому біографічний. Під головною героїнею, розбещеною багатійкою Дейзі Б'юкенен, автор зобразив свою дружину Зельду. Історія їхнього із Зельдою кохання теж трагічна, хоч і по-іншому. У "Великому Ґетсбі" Фітцджеральду вдалося неймовірне: жоден з його героїв не є злодієм. Це просто люди з приємними чи неприємними рисами. Люди, які роблять різні вчинки. Читаючи книгу, важко когось осуджувати (мабуть, тому що нікого не осуджує сам автор), ти навіть якоюсь мірою розумієш їх. Найбільше співчуття викликає головний герой Джей Ґетсбі. Його мрія була розтоптана безжалісним світом наживи і підлості...