Мені здається, що не можна точно сказати про що ця книга. Кожен може знайти в ній свої сенси, або те, що найбільше болить. Розповідь починається з того, що одного ранку Джінг-хай прокинулася після кошмару та чітко зрозуміла – вона більше ніколи не їстиме м’яса. Цікаво, що розповідь поділена на три розділи, але ведеться не від імені головної героїні Джінг-хай, а від її чоловіка білого комірця, потім від хтивого свояка відеохудожника та наостанок від сестри Джінг-хай, яка загубилась у своїх турботах. На мою думку, авторка зобразила багато тем в цій невеликий книзі. Психічна хвороба, емансипація, (корейські) соціальні норми, домашнє насилля, обов’язок vs свобода, почуття провини – так багато всього, що потрібно зрозуміти, але все це поєднується бездоганно. Головна героїня стає вегетаріанкою, а згодом взагалі відмовляється їсти. Так можна інтерпретувати те, що вона відмовляється від соціальних норм, які їй нав’язували оточуючі та сім’я. Ця відмова показувалась ще з початку твору - нелюбов до бюстгальтерів, рання ознака її бажання буквально скинути атрибути людського життя. Я підтримую думку про те, що головна героїня вирішила стати рослиною, бо рослини не чинять насилля, від якого саме потерпала вона. Проте виявляється, що відмова від м’яса, щоб стати максимально “рослинною”, означає позбутися ідентичності як такої, оскільки Джінг-хай стає полотном, на якому кожен із трьох оповідачів виписує власні страхи та тривоги або ж робить її засобом для досягнення власної мети. “Розумієш, я й не знала. Я думала, що дерева ростуть догори. А зараз я дізналась, що вони всі тримаються за землю руками… Усі вони стоять на головах… А знаєш, як я здогадалася? Я спала, і мені снилося, що я стою на голові, а з мого тіла виростає листя, з рук простягається коріння і я вгрузаю в землю, глибше й глибше”. Сильний, тривожний, але прекрасний роман. І знаєте, інколи соціум настільки мене розчаровує, що я й сама хочу стати на голову ❤️‍

Підійде тим хто цікавиться психічними захворюваннями та знайомий з Корейською культурою.

Если бы я перед тем, как покупать эту книгу почитала отзывы, я бы задумалась, а хочу ли я вообще ее прочитать, или нет. Но со мной так порою случается, я забредаю в книжный и покупаю то, что вызывает во мне любопытство своим названием, или обложкой, люблю сюрпризы. Вот так сюрприз вышел... Книга эта странная и очень грустная. Написана она, конечно, талантливо и на высоком уровне. Всего смысла заложенного автором я по-началу не поняла, но прочитав отзывы стала понимать больше. Мы вот считаем, что в Южной Корее - рай если сравнивать с Украиной. Теперь я сомневаюсь в этом. По сравнению с Северной Кореей, конечно, в Южной Корее рай, но северную Корею вообще ни с чем нельзя сравнивать. Идеальных стран не существует. Я бы например, не хотела жить в таком обществе, обслуживать и подчиняться мужу, почти как рабыня. В общем Азия - это не рай. Можно было бы подумать, что они там "все так привыкли жить" и не страдают. А здесь вот корейская писательница рассказала историю девушки, которая сошла с ума от такой жизни. Вот так читаешь иностранную литературу - узнаешь много нового.