Вкрай рідко залишаю відгуки на книжки, адже це дуже суб'єктивна справа, проте для цієї мушу зробити виключення. Це - не книга, це - роздрукований телеграм канал. Все, від подачи матеріали до стилю написання відповідає радше блогу автора-аматора, ніж літературному творові. Це не погано, але не все, що люди пишуть має публікуватися. Як на автора, який претендує на незалученність й на початку книжки підкреслює свою некомпетентність в питаннях психології, психіатрії, криміналістики та права (за це повага), занадто багато уваги майже в кожному розділі приділяється начебто ненав'язливим коментарям з персональними оцінками, діагнозами та висновками - це не погано, але це має робити читач, а не автор. Якщо існуючий канал хотілося перенести в розмір чогось ціннішого в літературному плані, варто було 1) зменшити градус особистої призми при розборі кейсів 2) запросити до співавторства людей з компетентних сфер, а не залишати це на рівні "я засновуюся на роках захоплення цією темою". Загалом книга не вартує витраченого на неї часу, на жаль.

Якщо ви любите тру-крайм, то це точно ваша зупинка. «Вбивчі письменники» це 24 захопливі, а головне реальні кримінальні історії ❤️ Деякі «герої» написали свої книги до скоєння злочину, деякі після, а дехто був настільки самовпевненим, що саме своїм твором спалився. Дуже цікавим фактом було те, що багато хто з них були знайомі одне з одним, та навіть надихались одне одним 🤎 Історії абсолютно різні: побутове ненавмисне вбивство; ритуальне вбивство; серійні вбивства. Є історії від яких просто мурашки по шкірі, наскільки вони жорстокі, жахливі та криваві. Важко було читати, коли жертвами є діти. Також є історії, коли і вбивці ще діти, але те наскільки їхні дії жорстокі викликає жах 🫀 Стосовно вироків, теж дуже багато питань. З якимось я погоджуюсь, в інших історіях хотілось набагато більшого покарання, але є й історії, де на мою думку вирок був занадто жорстоким 🌹 Окремо хочу звернути вашу увагу на оформлення. Воно просто неймовірне, я не знаю хто його придумав, але величезне вам дякую 🫶