"Вбити пересмішника" - це повчальна і зворушлива книга, у якій піднімаються складні і важливі теми рівності, людських прав, шляхетності, вірності своїм переконанням та чимало інших. Але чіпляє вона неймовірною атмосферою, яка змушує і дорослого читача повернутися в дитинство, коли будь-що завдяки дитячій фантазії перетворювалося на неймовірну пригоду. Читаючи, так і поринаєш у власні спогади, перетворюєшся на щасливе босоноге дитинча, яке захоплено досліджувало неосяжний світ, що насправді обмежувався кількома сусідніми вулицями. Двійко невгамовних дітлахів, які здебільшого залишені самі на себе, знаходять пригоди ледве вийшовши за межі власного подвір'я. Загадковий сусід, якого начебто ніхто ніколи не бачив, уявляється їм майже монстром, якого вони бояться, та в той же час, жадають побачити. Їхній батько, адвокат Аттикус Фінч, ставиться до дітей як до дорослих, та у відповідь на їхні пустощі змушує їх розмірковувати над непростими питаннями про добро і зло. Зрештою, як часто буває, діти виявляються мудрішими за дорослих.

Не считаю, что роман подойдет детям, потому он на самом деле невероятно серьезный и детям его не понять. Конечно, приключения двух детей - могут показаться интересными и увлекательными, но в центре романа стоит очень большая проблема - борьба за свободу и права человека, мораль общества, и совестливость и честность каждого отдельного человека в этом обществе. Один из главных героев книги Аттикус - он адвокат и однажды он берется защищать чернокожего человека, которого обвиняют в очень страшном преступлении (и это преступление уж точно не для детей), потому что уверен в его невиновности. Конечно, параллельно с этими судебными делами и разбирательствами, читатель может наблюдать за тем, дети Аттикуса наслаждаются детскими забавами, но они также и становятся свидетелями того, как их отец в зале суда борется с несправедливостью. И вот то, как они взросло на это реагируют достойно внимания и похвалы. Конечно, этот роман классика, мировой шедевр и его нельзя не рекомендовать. И, он кстати, имеет не менее увлекательное продолжение.

Гарпер Лі "Вбити пересмішника"- це однозначно роман, який вартий уваги, адже, в першу чергу, недарма ж він отримав Пулітцерівську премію. Мова письменниці досить легка та зрозуміла, усі події викладено послідовно. Історію нам розповідає маленька донька адвоката Атикуса Фінча- Джин Луїза Фінч. Вона росте допитливою і цікавою. Разом із своїм братом Джемі та другом Діллом вони постійно щось вигадують і потрапляють у різні ситуації. І все це відбувається на фоні життя американського містечка початку 20 століття, де дорослі ведуть "свою гру". Тому досить цікаво спостерігати за сюжетом, адже його ми бачимо через очі дітей, в яких своє бачення на все що відбувається, тому що на їхні думки ще не впливають стереотипи суспільства. Багато чого головна героїня ще не здатна зрозуміти через свій вік, але в багато чому вона вже бачить недоліки і не погоджується із загальноприйнятими правилами. Роман містить і детективну лінію і пригодницьку, трохи містичну, описи повсякденного життя. Книга піднімає дуже багато проблем, які, на мою думку, продовжують бути актуальними і до сьогодні. Це расизм, расова нерівність, виховання дітей та їхні стосунки з батьками. Я задоволена романом, бо вже з перших сторінок мене перенесло в це американській містечко. І я, мов дихала з героями одним повітрям. Отож, рекомендую його до прочитання.