Книга «Вакуум» Ігоря Павлюка складена із власне роману-есе «Вакуум» та фантасмагоричної повісті-есе «Останній Сонцепоклонник». Сам роман «Вакуум» третій роман із авторської трилогії, до якої ще входять уже опубліковані романи «Мезозой» та «Буг», спільним головним героєм яких є поет, журналіст, пілігрим Андрій Наюк, чиї лірично-драматичні вірші органічно інкрустовані в екзистенційно-епічне тіло текстів романів. Певна есеїстичність, навіть публіцистичність «Вакууму» — синонім його соціальної актуальності із проекцією на матричну модальність, реінкарнацію архетипів, геополітичних компаративів та національних травм у їх пошуку екзистенційного та реального дна і Бога, бо найстрашніший вакуум — то відсутність Бога (совісті) у душах людей.

Повість-есе «Останній Сонцепоклонник» — фантасмагоричне продовження апокаліптичних візій сучасної цивілізації, але уже не в національному, а у глобально-космічному масштабі на тому ж національному тлі фізичних та психофізичних метаморфоз, демонологічних та технократичних ознак нашого часу.