Поетична творчість Володимира Євтихійовича Свідзінського – самобутнє явище в українській літературі першої половини XX століття. Світ у віршах письменника, як зазначав французький славіст Емануїл Райс, – це «країна, де ще не ступала людська нога, країна, що вражає своєю новістю та незвичністю».
Сьогодні, коли українська культура зробила сторічний крок від доби унікального ренесансу, до уваги читача постає загальнофілологічна праця, покликана об’єднати погляди лінгвістів і літературознавців на творчість одного з наймасштабніших поетів Розстріляного відродження. Монографія присвячена обґрунтуванню сутнісних ознак мотиву ліричного твору, аналізу мотивної структури віршів Володимира Свідзінського, з’ясуванню специфіки лексичних і синтаксичних засобів вираження ключових мотивів та художнього часопростору в поезії митця.