Світ стоїть на колінах. Війна пішла іншим шляхом, і зруйнувала світ повністю. Перед нами територія Великобританії, яка знаходиться під тотальним контролем організації, яка утворилася на основі фашизму. Людей постійно прослуховують, контролюють, роблять їхнє життя нещасним. Але народ усе терпить і нічого не робить для того, щоб жити стало краще. Бо ніхто не хоче кулю в голову. Адже поліція стоїть не на сторожі справедливості, а сама чинить беззаконня. І тут з'явився він - терорист без імені, який вбиває та залишає на місці вбивства троянду. Але проблема в тому, що нищівний політичний режим навіть троянди витіснив із суспільного життя. То де ж він їх бере? Іві, проста дівчина, їй шістнадцять, вона сирота і просто хоче їсти. І це відчуття голоду та прагнення вижити, виштовхало дівчину на панель. І саме в перший день її непростої роботи, дівчину схопили поліцейські, які були готові її зґвалтувати та вбити. Але Іві врятував V. Він привів її до свого дому, показав свої ідеї та шляхи їх досягнень. І тепер вона стала частинкою його плану, але чи хоче цього дівчина, чи готова вона? Комікс дуже глибокий, його тяжко читати і не знаходити співпадінь з реальністю. Ми звичайно не живемо в такому страшному світі. Але все одно постійно обираємо некомпетентну владу, яка не справляється зі своїми обов'язками.

"Ця книга не для тих, хто перемикає новини" - як на мене, то ця фраза Алана Мура дуже влучно передає настрій роману. Серед тоталітарного режиму з'являється герой в масці. Можна зрозуміти, що йому багато довелося пройти. Хто він? Сусід, друг з минулого, родич... Хіба це має значення? Бажання дізнатися, хто під маскою втрачається з поглибленням в історію. Він той, на кого цей час заслуговує і методи в нього такі ж. А коментарі Алана Мура і Девіда Ллойда це справжня знахідка, отримала окреме задоволення. Цікаві історії створення головного героя.

Коли все стає дуже погано, з'являється той хто спробує змінити буденність і показати іншу сторону життя, життя без страху і тотального слідкування, без сліпої покори і з правом вибору. Таким і є V. Він приходить за ради того, щоб знищити панівну верхівку влади продуктом, якої він став, адже саме вона створила V та творіння вийшло з-під контролю свого творця і обернулося проти нього ж. Пройшовши через жахіття таборів один з в'язнів стає народним месником з пунктиком на естетизм та зовнішню красу (що доволі цікаво, зважаючи на той факт, що обличчя головного героя ми так і не побачимо є лише підозри на те, що воно сильно обгоріло). Власне пафосом та рядками з Шекспіра прошитий весь графічний роман. Якщо і робити революцію, то робити це красиво - десь так, напевне, звучав би девіз V. Це такий красиво зміксований образ, який бере в полон своєю харизматичністю в буквальному сенсі з перших своїх фраз. Але, що ще доволі цікаво, що автори не подають нам образ головного героя, як суцільно позитивний. Аж ніяк, за його ж словами він прийшов тільки знищити старе, а будувати щось нове мають інші люди, які мають до цього хист і мають на це право. І йому, тобто V, вже немає місця в цьому новому світі