Ніколи раніше не читав книжок Володимира Лиса, хоча про автора чув. Особливо після "Століття Якова", яким багато-хто захоплювався, водночас мені цей серіал здався доволі посереднім, як щодо сюжету, так і щодо реалізації. І ось, відпочиваючи на далекому Гаїті в одному з готелів побачив на книжковій поличці книжку українською: Володимир Лис "В'язні зеленої дачі". Одразу ж вирішив прочитати. Так ось, книжка, строго кажучи, ні про що. Якийсь надуманий сюжет без апогеїв і різких поворотів. Інтриги нуль. Якось мало фантазії (купа персонажів гине однаковою смертю), думки героїв доволі однакові, особистісної еволюції мало, присутні елементи шароварного захоплення Львовом (мовляв, тут інтеліґенція, всі патрійоти, місто завжди прекрасне, що насправді далеке від реальності). Мотивація героїв малозрозуміла і в усе прочитане віри мало. Хоча з іншого боку, автор доволі добре описує останні роки СРСР і перші роки незалежності, політичну кухню тих часів, людську жагу до грошей і плоті тощо. Дехто взагалі може побачити недоречні алюзії на В.Чорновола чи окремих тогочасних політиків. Не знаю, чи такий дійсно був задум автора чи це мені так видалося. Одним словом, особисто мені не сподобалося. Прочитання цієї книжки мене нічим не збагатило, до роздумів не підштовхнуло, до прочитання інших книг автора не надихнуло. Одначе книжка цілком має право на існування і може сподобатися тим, хто полюбляє читати прості описи чужого життя. Враження, як від "Ольги" Б. Шлінка. Прочитав і забув.