Есеїстика Василя Махна місцями трошки не виправдовує очікування читача - це не просто тексти, а радше телепорти у спогади автора про події, що відрізняються за географією і хронологією, але точно об'єднані ниткою вдумливих спостережень за світом навколо і людьми, що його населяють. Тут і про дитинство, і про юність-молодість, і про зрілість - в Україні . Розміщені в книжці ілюстрації

Василь Махно написав чудову збірку есе «Уздовж океану на ровері». У цій книжці зібрано 92 есе. Це не просто есе – це глибокі роздуми, переживання, спогади, мрії автора. У книжці розміщені чорно-білі фото, які додають тексту особливого романтизму, загадковості. Василь Махно не спроста назвав свою збірку «Уздовж океану на ровері». Адже це не просто есе - це подорож. Мені навіть здається, що автор у назві загубив чи пропустив одне слово. Це слово «подорож». Адже коти ти читаєш книжку, ти ніби мандруєш, подорожуєш. Коли ти читаєш ці есе, ти відчуваєш, що то не автор, то ти живеш, знайомишся, розмовляєш, мислиш, переживаєш… Це ніби ти мандруєш, і твоя подорож має 92 зупинки. Кожен есе наповнений особливим змістом та має свій особливий меседж. Есе є великі та малі, деякі навіть зовсім коротенькі, але кожен з них має щось особливе. Щось таке, що змушує читача задуматися над прочитаним. Головним об’єктом есе може бути людина, місто, рослина, об’єкт. Тому читач має змогу познайомитися з новими видатними людьми або дізнатися якусь особливу, нову інформацію про видатних людей. Також, читаючи есе, можна відкрити для себе багато чудових міст, музеїв, архітектурних пам’яток та пригадати визначні події. Коли ти читаєш книжку Василя Махно, то ти хочеш, дочитавши есе, взяти телефон і в мережі Інтернет дізнатися щось більше про людину, місто, традицію, подію…. Так читач може розширити свої знання. Стиль написання автора простий, але наповнений глибоким змістом. Василь Махно пише про прості, звичайні речі, але з особливим акцентом. Автор вживає звичайні прості звороти, порівняння, зрозумілі кожному читачу. Але в одному короткому реченні Василя Манхо можна відчути цілий світ. Для мене особливими були есе про родину, дім, родинні традиції та про Україну. Але після прочитання усіх есе важко вибрати якийсь один, бо кожен з них унікальний. Книжка «Уздовж океану на ровері» - це моє перше знайомство із автором Василем Махно. І це знайомство було фантастичне. Я ще хочу познайомитися із цим автором, прочитавши його інші книги.

Неспішне читання по кілька розділів - це про дану книгу. Будучи біографічним збірником моментів із авторського життя, читачу неможливо розігнатися і проковтнути все за день - чого й не треба, а от поволі рухатися до останньої сторінки цілком вдається. Книга схожа стилем оформлення на свою старшу сестру 2019 року - "Околиці та пограниччя", але якщо там різноманітні світлини та збірка статей, то в цій книзі - портретні фото й невеликі замальовки. Загалом, на сторінках представлені розмірені уривки з життя автора. Події та зустрічі, різні епізоди, дошукування стовбуру родинного дерева, закулісся нової книги, поетичні фестивалі та стихійні лиха, особистості поетів і письменників - як відомих і знаних, так і ексклюзивних. Читача чекають короткі мандрівки на пірс в околиці Нью-Йорка, Єрусалим та Бучач, Новий Орлеан і Рим, Монток і Венеція, Стамбул і Таллінн, Язловець і Тбілісі. Висновок: кому зайшов "Дім у Бейтінґ Голлов" - можна братися. Є чимало світлин персоналій з архіву В.Махна й атмосфера атлантичного узбережжя.