Уздовж океану на ровері
Бумажная книга | Код товара 1206394
Yakaboo 5/5
Автор
Василий Махно
Издательство
Yakaboo Publishing
Язык
Украинский
Год издания
2020
Количество страниц
336
Иллюстрации
Черно-белые
Формат
145х200 мм
Переплет
Твердый

Все о книге Уздовж океану на ровері

  • Книжка увійшла до короткого списку премії "Книга року ВВС" у номінації "Есеїстика-2020"
  • Фіналіст "Премії імені Юрія Шевельова"
  • Спеціальна відзнака UA: Радіо Культура

Нова книжка есеїстики Василя Махна — це мандрівка в історію, у минувшину — у пам’ять, у дошукування свого коріння. Вона розпочинається зі Стейтен-Айленду, неподалік теперішнього мосту Верразано, що завис над протокою, якою на початку ХХ ст. пропливали кораблі, доправляючи до Америки міґрантів з Європи.

Мандрівка триває не лише в межах Бруклину, Лонґ-Айленду чи майстерень сучасних американських художників, лекторіїв і Метрополітального музею. Вона шириться гайвеєм на позашляховику, трансатлантикою до Європи й далі аж до Індії. Ми валандаємо за Аґноном бруком Бучача, забрідаємо до чортківського водоноші, потрапляємо до Кривого Рогу і квартири Драча у Києві, у квартали Старого міста в Єрусалимі, до Італії, а зокрема, й до Венеції, щоправда, нью-йоркської — тої, яку заподіяв ураган Сенді, затопивши довколишні острови.

Читать полное описание
Свернуть
Характеристики
Автор
Василий Махно
Издательство
Yakaboo Publishing
Язык
Украинский
Год издания
2020
Количество страниц
336
Иллюстрации
Черно-белые
Формат
145х200 мм
Переплет
Твердый
Рецензии
  •  
    "Уздовж океану на ровері" --- поезія для життя. Мемуари і роздуми. 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Книга сучасного українського письменника та поета Василя Махна --- це його роздуми про сучасність та минуле життя, котрі є спільними для нього, його сім'ї, друзів та знайомих. У своїх есеях "Уздовж океану на ровері" автор ділиться своїм життєвим досвідом, переживаннями, думками про людей та події, якими він дорожить, які надихнули його на написання книг і віршів, та котрі, можливо, сформували й загартували його особистісний характер. Василь Махно у своїх коротеньких есеях час від часу згадує власну родину, опис дому та батька. На мою думку, книга "Уздовж океану на ровері" також, до деякої міри, є своєрідним катарсисом, тобто очищенням, своєрідним вивільненням душевних переживань, пов'язаних з його рідним батьком. В цих коротеньких розповідях таке вивільнення ніби перетворюється на внутрішню необхідність. Автор немов спілкується з читачем. Ця душевна та затишна розмова також притаманна такому сучасному письменнику, як Олег Сенцов, у творах котрого, як і у книзі Василя Махна, є образ сім'ї, дому, родинного побуту, дитинства. Від усього цього віє родинним затишком. Простір та час у творах Василя Махна переносить та заглиблює читача то у події минулого, історичні та героїчні події, які пов'язані з Україною та іншими державами (Туреччиною, США). Письменник описує своє життя в еміграції, життя діаспорівців. Мене, як читачку, здивувала розповідь "Песах" про святкування свята Пасхи та святкову вечерю, організовану Маріною Тьомкіною, подругою письменника. Оригінальним є розв'язка цього есе. У неї не було баранини, але вона вміло викрутилась і знайшла вихід із ситуації: дістала ножиці та білий папір "...З паперу вирізала зображення кістки і фломастером написала: "Баранина". Коли прийшли гості, на столі перед ними були усі страви, і лише баранини ніхто не торкався. Також письменник влучно підмітив таку деталь, як потребу людини, яка часто переймається буденною суєтою-суєт, у поезії. Тому, бажаю усім читачам збірки есеїв "Уздовж океану на ровері" проникнутися поезією, бо для життя, як переконує сам Василь Махно, потрібна дрібка поезії...
  •  
    Магічна проза 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Галина Груць
    Переді мною на столі нова книга письменника з метафоричною назвою «Уздовж океану на ровері». Вона складається з 92 есеїв, образків, мініатюр. До слова, жанр есе в творчості Василя Махна займає значне місце. Есеїстика стала для нього не лише способом самовизначення, самоідентифікації, а й архіважливою частиною творчості. Талант Махна-есеїста повністю розкрився в еміграції. Його короткі влучні історії з нової збірки спонукають читача замислитися над виборами, які робимо впродовж усього життя. Якщо візьмеш книжку в руки, то познайомишся з ними, читачу. Зрештою, навіщо напускати туману: книга – черговий махнівський довершений витвір. Правда, витвір свого роду, в своєму роді: гранично відвертий, сповідальний, екзистенційний, емоційний, ностальгійний, цікавий, чарівний, принадний. І все це одномоментно, під однією обкладинкою. Я не знаю, як це робить Василь Махно. Я уважно переглядала усі сторінки та вдивлялася в усі значки, які ми називаємо буквами, і які при написанні їх один за одним у певному порядку складаються в слова і в речення. Я пробувала разом з автором шукати «утрачені слова, які збудували цей світ». І не знайшла нічого незвичайного ні в написанні цих магічних значків, ні в прочитанні цих простих слів, з яких складається книга. Я пробувала читати деякі сторінки вголос, щоб розчути як слід звуки книжної мови, в надії пізнати в них якісь мантри, заклинання або інші магічні прийоми – все те, що привело мене в цей розгубленоприголомшливий стан. І я таки почула щось незвичайне, магічне. Я старанно висолоплювала язик, розглядаючи в дзеркалі всі ці смакові сосочки, і хоча знайшла їх абсолютно звичайними, відчуття магічності не зникало. Отже, річ не у голосному звучанні. Але тоді чому ця книга настільки відрізняється від безлічі інших?... У чому її магічність? Я принюхувалася до своєї новенької книжки, яка надійшла Новою поштою, – звичайний легкий запах звичайного паперу впереміш із запахом обкладинки ... Але ця книга зробила майже неможливе – вивернула мене навиворіт, розбентежила мою пам`ять. Вона змусила мене невпопад мугикати щось у відповідь на спроби поспілкуватися зі мною по телефону під час читання. Вона заставила мене порушити всі звичні розпорядки дня. Вона як досвідчений психотерапевт пройшлася по моїй душі і привела мене в стан катарсису, після якого так оглушливо тихо і так хвилююче спокійно… А вразив мене, вочевидь, специфічний витончений естетський стиль, в основі якого лежить особлива чутливість. Це поетична проза, сиріч прозаїчна поезія. Ні додати, ні відняти. Ліричні медитації активно проникають у малу прозу Махна, зумовлюючи як буттєві роздуми митця, так і його особисті одкровення.
    Для Махна надзвичайно важлива емоційно-почуттєва основа текстів, прагнення до сповіді перед іншими, можливо, навіть до кінця неусвідомлене. Власне, тексти цієї книги дозволяють почути його живий голос – голос людини мудрої, мислячої, талановитої, вразливої, сприйнятливої, чулої, яка займає активну життєву позицію і постійно розмірковує над питаннями буття, їдучи на ровері вздовж берегових ліній океану: чи місце народження важливе, чи хтось почує його сповідь, чому варто озиратися на «полуничні галявини нашої пам’яті», який шлях поета?... Відповіді на ці запитання шукаєш разом з автором і розумієш, що частково на них відповідає час, у якому ми живемо, частково – наше життя… Багато запитань залишаються риторичними. Відтак письменник допомагає зрозуміти, що внутрішня людина лише тоді «прозріває», коли в глибинах свого «я» відчуває присутність віковічного зв'язку з минулим, з теперішнім, з прийдешнім, з іншими людьми, з окремою людиною. Мабуть тому на сторінках книги так людно. Баба, дід, тато, мама, брат, Рубчак, Драч, Кандінський, Юджин, Саша Блондер, Гигір Тютюнник, Дмитро Стецько, Грабовський, Ларкін, пасажирка берлінського потяга і багато інших… Водночас світ Василя Махна – це він сам. Читаючи, неможливо не відчути надії вічного подорожнього, який, натхненний дорогою, ніколи не зупиняється, шукаючи доми, в яких ніколи не мешкав. А тому будує їх із власного життя. «Матеріал крихкий, однак випробуваний…. Дім не просто будівля, а країна – не просто територія».
    Тут, в Україні, книгу прочули і почули, хоча вона написана там. Ті, хто вміє не лише читати, а вчитуватися, хто вміє «бачити вухом і чути оком»…
    Зізнаюся, що перегорнувши останню сторінку, відчула щемливе зворушення і зрозуміла, що автор таки навчився «їздити ровером по воді, а не лишень уздовж океану»…
Купить - Уздовж океану на ровері
Уздовж океану на ровері
160 грн
Есть в наличии
 
Информация об авторе
Василий Махно
Василий Махно

Василий Махно (1964) - поэт, прозаик, эссеист, переводчик. Автор двенадцати поэтических сборников «Схима» (1993), «Самотність Цезаря» (1994), «Книга пагорбів та годин» (1996), «Лютневі елегії та інші вірші» (1998), «Плавець риби» (2002), «38 віршів про Нью-Йорк та Дещо інше» (2004), «Cornelia Street Café: Нові та вибрані вірші 1991-2006» (2007), «Зимові листи »(2011), «я хочу буті джазом и рок-н-р...

Подробнее

Рецензии Уздовж океану на ровері

5/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    "Уздовж океану на ровері" --- поезія для життя. Мемуари і роздуми. 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Книга сучасного українського письменника та поета Василя Махна --- це його роздуми про сучасність та минуле життя, котрі є спільними для нього, його сім'ї, друзів та знайомих. У своїх есеях "Уздовж океану на ровері" автор ділиться своїм життєвим досвідом, переживаннями, думками про людей та події, якими він дорожить, які надихнули його на написання книг і віршів, та котрі, можливо, сформували й загартували його особистісний характер. Василь Махно у своїх коротеньких есеях час від часу згадує власну родину, опис дому та батька. На мою думку, книга "Уздовж океану на ровері" також, до деякої міри, є своєрідним катарсисом, тобто очищенням, своєрідним вивільненням душевних переживань, пов'язаних з його рідним батьком. В цих коротеньких розповідях таке вивільнення ніби перетворюється на внутрішню необхідність. Автор немов спілкується з читачем. Ця душевна та затишна розмова також притаманна такому сучасному письменнику, як Олег Сенцов, у творах котрого, як і у книзі Василя Махна, є образ сім'ї, дому, родинного побуту, дитинства. Від усього цього віє родинним затишком. Простір та час у творах Василя Махна переносить та заглиблює читача то у події минулого, історичні та героїчні події, які пов'язані з Україною та іншими державами (Туреччиною, США). Письменник описує своє життя в еміграції, життя діаспорівців. Мене, як читачку, здивувала розповідь "Песах" про святкування свята Пасхи та святкову вечерю, організовану Маріною Тьомкіною, подругою письменника. Оригінальним є розв'язка цього есе. У неї не було баранини, але вона вміло викрутилась і знайшла вихід із ситуації: дістала ножиці та білий папір "...З паперу вирізала зображення кістки і фломастером написала: "Баранина". Коли прийшли гості, на столі перед ними були усі страви, і лише баранини ніхто не торкався. Також письменник влучно підмітив таку деталь, як потребу людини, яка часто переймається буденною суєтою-суєт, у поезії. Тому, бажаю усім читачам збірки есеїв "Уздовж океану на ровері" проникнутися поезією, бо для життя, як переконує сам Василь Махно, потрібна дрібка поезії...
  •  
    Магічна проза 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Галина Груць
    Переді мною на столі нова книга письменника з метафоричною назвою «Уздовж океану на ровері». Вона складається з 92 есеїв, образків, мініатюр. До слова, жанр есе в творчості Василя Махна займає значне місце. Есеїстика стала для нього не лише способом самовизначення, самоідентифікації, а й архіважливою частиною творчості. Талант Махна-есеїста повністю розкрився в еміграції. Його короткі влучні історії з нової збірки спонукають читача замислитися над виборами, які робимо впродовж усього життя. Якщо візьмеш книжку в руки, то познайомишся з ними, читачу. Зрештою, навіщо напускати туману: книга – черговий махнівський довершений витвір. Правда, витвір свого роду, в своєму роді: гранично відвертий, сповідальний, екзистенційний, емоційний, ностальгійний, цікавий, чарівний, принадний. І все це одномоментно, під однією обкладинкою. Я не знаю, як це робить Василь Махно. Я уважно переглядала усі сторінки та вдивлялася в усі значки, які ми називаємо буквами, і які при написанні їх один за одним у певному порядку складаються в слова і в речення. Я пробувала разом з автором шукати «утрачені слова, які збудували цей світ». І не знайшла нічого незвичайного ні в написанні цих магічних значків, ні в прочитанні цих простих слів, з яких складається книга. Я пробувала читати деякі сторінки вголос, щоб розчути як слід звуки книжної мови, в надії пізнати в них якісь мантри, заклинання або інші магічні прийоми – все те, що привело мене в цей розгубленоприголомшливий стан. І я таки почула щось незвичайне, магічне. Я старанно висолоплювала язик, розглядаючи в дзеркалі всі ці смакові сосочки, і хоча знайшла їх абсолютно звичайними, відчуття магічності не зникало. Отже, річ не у голосному звучанні. Але тоді чому ця книга настільки відрізняється від безлічі інших?... У чому її магічність? Я принюхувалася до своєї новенької книжки, яка надійшла Новою поштою, – звичайний легкий запах звичайного паперу впереміш із запахом обкладинки ... Але ця книга зробила майже неможливе – вивернула мене навиворіт, розбентежила мою пам`ять. Вона змусила мене невпопад мугикати щось у відповідь на спроби поспілкуватися зі мною по телефону під час читання. Вона заставила мене порушити всі звичні розпорядки дня. Вона як досвідчений психотерапевт пройшлася по моїй душі і привела мене в стан катарсису, після якого так оглушливо тихо і так хвилююче спокійно… А вразив мене, вочевидь, специфічний витончений естетський стиль, в основі якого лежить особлива чутливість. Це поетична проза, сиріч прозаїчна поезія. Ні додати, ні відняти. Ліричні медитації активно проникають у малу прозу Махна, зумовлюючи як буттєві роздуми митця, так і його особисті одкровення.
    Для Махна надзвичайно важлива емоційно-почуттєва основа текстів, прагнення до сповіді перед іншими, можливо, навіть до кінця неусвідомлене. Власне, тексти цієї книги дозволяють почути його живий голос – голос людини мудрої, мислячої, талановитої, вразливої, сприйнятливої, чулої, яка займає активну життєву позицію і постійно розмірковує над питаннями буття, їдучи на ровері вздовж берегових ліній океану: чи місце народження важливе, чи хтось почує його сповідь, чому варто озиратися на «полуничні галявини нашої пам’яті», який шлях поета?... Відповіді на ці запитання шукаєш разом з автором і розумієш, що частково на них відповідає час, у якому ми живемо, частково – наше життя… Багато запитань залишаються риторичними. Відтак письменник допомагає зрозуміти, що внутрішня людина лише тоді «прозріває», коли в глибинах свого «я» відчуває присутність віковічного зв'язку з минулим, з теперішнім, з прийдешнім, з іншими людьми, з окремою людиною. Мабуть тому на сторінках книги так людно. Баба, дід, тато, мама, брат, Рубчак, Драч, Кандінський, Юджин, Саша Блондер, Гигір Тютюнник, Дмитро Стецько, Грабовський, Ларкін, пасажирка берлінського потяга і багато інших… Водночас світ Василя Махна – це він сам. Читаючи, неможливо не відчути надії вічного подорожнього, який, натхненний дорогою, ніколи не зупиняється, шукаючи доми, в яких ніколи не мешкав. А тому будує їх із власного життя. «Матеріал крихкий, однак випробуваний…. Дім не просто будівля, а країна – не просто територія».
    Тут, в Україні, книгу прочули і почули, хоча вона написана там. Ті, хто вміє не лише читати, а вчитуватися, хто вміє «бачити вухом і чути оком»…
    Зізнаюся, що перегорнувши останню сторінку, відчула щемливе зворушення і зрозуміла, що автор таки навчився «їздити ровером по воді, а не лишень уздовж океану»…
  •  
    Уздовж океану на ровері
    Неспішне читання по кілька розділів - це про дану книгу. Будучи біографічним збірником моментів із авторського життя, читачу неможливо розігнатися і проковтнути все за день - чого й не треба, а от поволі рухатися до останньої сторінки цілком вдається.
    Книга схожа стилем оформлення на свою старшу сестру 2019 року - "Околиці та пограниччя", але якщо там різноманітні світлини та збірка статей, то в цій книзі - портретні фото й невеликі замальовки.
    Загалом, на сторінках представлені розмірені уривки з життя автора. Події та зустрічі, різні епізоди, дошукування стовбуру родинного дерева, закулісся нової книги, поетичні фестивалі та стихійні лиха, особистості поетів і письменників - як відомих і знаних, так і ексклюзивних.
    Читача чекають короткі мандрівки на пірс в околиці Нью-Йорка, Єрусалим та Бучач, Новий Орлеан і Рим, Монток і Венеція, Стамбул і Таллінн, Язловець і Тбілісі.
    Висновок: кому зайшов "Дім у Бейтінґ Голлов" - можна братися. Є чимало світлин персоналій з архіву В.Махна й атмосфера атлантичного узбережжя.
 
Характеристики Уздовж океану на ровері
Автор
Василий Махно
Издательство
Yakaboo Publishing
Язык
Украинский
Год издания
2020
Количество страниц
336
Иллюстрации
Черно-белые
Формат
145х200 мм
Переплет
Твердый
Бумага
Офсетная
ISBN
978-617-7544-65-3
Тип
Бумажная
 

Об авторе Уздовж океану на ровері