В первую очередь хотелось бы отметить качественное издание этой чудесной книги. Современное оформление, плотная бумага, шрифт идеальный для чтения в сумраке. Очень порадовало что в настоящее время можно найти такие полезные книги для родителей, которые помогут в воспитании детей. Как и все родители, у меня есть сложности в воспитании, не всегда получается поступать правильно, что в итоге негативным образом отображается на ребенке, поэтому данная литература помогла мне лучше понять свои ошибки и во время их подкорректировать. Самое главное достоинство книги, что я полностью согласна с автором в ее советах и рекомендациях. Автор приводит очень много примеров из конкретных ситуаций и уже более наглядно становится видно, в чем же мы родители совершаем ошибки. В первую очередь книга о том, как научиться не бояться за своих детей, когда они совершают ошибки и терпят неудачи, ведь это именно та школа жизни, которые они обязаны пройти именно в детстве.

В нас прийнято постійно стежити за дітьми, берегти їх від усього, сварити за погані оцінки чи останнє місце на олімпіаді. Усе це робиться через турботу, бо ж вона — це і є прояв нашої любові до дітей. Але авторка цієї книги Джессіка Леї застерігає, що надмірна турбота може призвести до негативних наслідків надалі. Проявляти любов можна не надмірною турботою, а правильним вихованням, яке зробить дитину готовою до дорослого і самостійного життя. Дозволяти їй робити помилки, програвати і з гідністю це приймати, привчати брати за щось відповідальність і виконувати хатні обов'язки. Тому книгу "Уроки з поразок" вважаю дуже потрібним посібником для батьків і особливо вчителів, для яких важливо постійно вчитися самому і вчити дітей. Дуже сподобалося, що нема води, яка є зазвичай в навчальній літературі. Нема суцільних повторень і розжовувань. Все підкріплено історіями, тому краще сприймаються самі поради. Круто, що зараз так багато таких книг, які допомагають тримати руку на пульсі і постійно вдосконалюватися. Бо раніше ж як — намагалися зрозуміти як виховувати дітей ще до їх народження, а вже потім — вживаєшся в ролі мами/тата і думаєш, що краще за всіх розумієш, як саме потрібно виховувати дитину. Але не тут то було, це обмежене уявлення про виховання у нас самих колись закладало дуже багато комплексів. Від так, рада, що зараз кожен може пропрацювати такі моменті із самим собою і зі своїми дітьми. До речі, досить неочікувано, але виявилося, що обкладинка має запах. Загадалися усі ці гелеві ручки із запахом, які були популярні раніше)) Такий собі натяк на те, аби молоді батьки загадали як самі колись вчилися в школі)))