Здається, нічого більш незрозумілого і абсурдного я не читала... Весь час я намагалася осягнути сенс цієї книги, яку мету переслідував Корчак, які висновки з неї можна чи варто зробити. І губилася... Я нічого внятного придумати не могла. Жорстокість... Безглуздя... Дискримінація... Ксенофобія... Зрада... Ненависть... Підступність... Невігластво... Цей перелік усього негативного можна продовжувати до безкінечності. На жаль. Навіть якщо світле там щось і було, воно губилося у цій ворожій, злій і безпросвітній атмосфері. І це попри те, що чи не вперше моя дитина дуже уважно слухала книгу, не відволікалася, не втомлювалася (було, що я півтори години без перерви читала), не вередувала. Напевно, ми побачили у ній кожне своє. Чи ж нас розділила прірва у 36 років глибиною. Я не знаю. Але чи не вперше я не рекомендую книгу до прочитання... А ще оте жахливе "будь-що-будь" чи не на кожній сторінці і "старички й старенькі"... А ті, хто читав уже, що ви у ній побачили???