Перш за все, треба сказати, що це репринт (в описі yakaboo чомусь не зазначили). Оригінальне видання "Українського килиму" побачило світ ще в 1936 році, і ви його так просто не купите. Букіністичний раритет. Але тут - точна копія. Навіть мова та сама - прекрасна стара, довоєнна українська, з милими серцю архаїзмами, діалектами, ще неторканим правописом. Одна ця довоєнна галичанщина вже повертає нас моментально у ці часи - коли патріотизм ще був щирий, дух - піднесений, люди - простіші, і навіть війни-партії-ідеології несли в собі менше брехні і гібридної дезінформації, ніж вони несуть зараз. Микола Голубець, автор - треба зазначити, людина непроста. Був підхорунжим в Січових Стрільцях. Командував чотою в УГА. Цебто, творив українське і розумово, і фізично - не цурався ні воювати, ні трудитись в науці. Його сфера діяльності дуже широка: вона перекриває прозу, поезію, журналістику, етнографію, історію, різного роду культурні дослідження, Микола також був редактором і видавцем ряду українських журналів і так далі. Мій інтерес до його персони перш за все був обумовлений виданою ним колись брошурою "Жовква і середньовічний Галич", яка лежить в темі й моїх досліджень - але, так сталось, що саме вона стала чи не найрідкіснішою для відшукання жовквознавчою працею: до сьогодні марно пробую її знайти. Скільки таких цінних для нас, українців ХХІ століття, довоєнних культурно-історичних творів кануло у Лету! Виходили малими тиражами, а згодом - ніхто ніколи не цінив їх. Ми втратили цілий пласт. На щастя, хоча би цю брошурку про килимарство хтось встиг оцифрувати, і ще й перевидати - за це велика повага. За таку суму можна брати, не задумуючись, особливо якщо вам важлива паперова книга. Єдина претензія - ряба, "вирвиглазна" обкладинка. Хоч саме поєднання кольорів тут є виграшним (синій+червоний дійсно здатні творити незвичайний контраст, тому це один з відомих художніх прийомів) - але для чого ж така яскравість, така рябота? Це - спірно, і викликає асоціації з азіятщиною (наприклад, подібна естетика є національною для всяких Саудівських Аравій і т.д. - не думаю, що на те варто рівнятись). Забули ми своє мистецтво обкладинки - після 1990х воно зовсім виродилося.