Наприкінці XVIII століття в наслідок трьох розділів Польщі українські землі опинилися в складі двох імперій. Найбільша частина українських територій, що отримала назву – Наддніпрянська Україна, увійшли до складу Російської імперії. Західна Україна (Закарпаття, Буковина та Галичина) стали складовою частиною Австрійської (згодом Австро-Угорської) імперії. Не дивлячись на те, що за своєю суттю, ці дві держави були монархічними імперіями, розвиток українських земель в їх складі мав значні відмінності. Саме аналізу цих відмінностей присвячена ця наукова праця. Крім великої кількості фактичної інформації в цій роботі велика кількість ілюстративного матеріалу, карти, схеми. Кожна з імперій намагалися максимально інтегрувати нові території до свого складу. Російська імперія з самого початку взяла курс на стирання будь яких відмінностей в адміністративному та культурному устрою нових територій. Метою такої політики мало стати перетворення українських земель на звичайні російські губернії. Ця політика стала більш суворою після невдалого заколоту декабристів. Австрійська імперія в свою чергу була багатонаціональною державою, в якій власне австрійці не складали більшість населення. Тому політика цієї держави з одного боку була більш ліберальною по відношенню до українських земель, про що свідчить факт скасування кріпацтва набагато років раніше ніж в Російській імперії. З іншого боку Австрійська імперія не була зацікавлена в економічному розвитку нових територій, перетворивши їх на звичайні джерела сировини.