Соціально-психологічна драма "Украдене щастя" - візитівка І. Франка як драматурга. В ній порушено низку соціальних, загальнолюдських та морально-етичних проблем. Та найголовнішими є проблеми вірності та зради і родинних стосунків. Шкода мені було Анну й Михайла, з яким її ще в молодості розлучили і видали заміж за нелюбого, значно старшого за неї чоловіка Миколу. Однак часто й обурювала мене їхня поведінка, і ставало ще більше шкода Миколу, хоча й цей персонаж не без недоліків. Звісно, кожній жінці хочеться кохання, справжнього і взаємного. Та не завжди доля складається так, як бажається, особливо, коли ти жінка, яка живе у часи, коли про розлучення не може бути і мови. На мій погляд, саме ті строгі канони, які були панівними в той час (безправ'я жінки, один шлюб на все життя і т.д.) стали причиною нещасть героїв. Тож у тогочасних реаліях, історія любові Анни й Михайла могла мати тільки трагіний фінал. Щодо Миколи Задорожного, то я йому щиро співчувала, хоча і дивувала його слабкість і безпомічність. Та все ж таки Анна негарно вчинила з ним, яким би він не був, а його кохання до неї було надзвичайно сильним. Неоднозначна драма, є над чим подумати, її варто читати і перечитувати, з кожним новим перечитуванням погляд на ситуації та героїв буде іншим.