Починаючи читати цю книгу наче переміщуєшся в інший вимір. Без гаджетів, надмірних швидкостей та приємної ізольованості від оточуючого світу... З самого початку спіймала себе на думці, чому так давно не читала класиків детективного жанру: Агату Крісті та Конан Дойля? Це ж так приємно для мозку :). Крім розслідування вбивства в книзі є і історія кохання. Не одного, а декількох. Також на противагу бельгійському детективу своє розслідування веде самовпевнений французський жандарм. Дві різних людини - два різних способа мислення. Один відходить на крок назад, щоб побачити картину в цілому, інший - придивляється до дрібниць в пошуках розгадки. Коли Пуаро починає аналіз та пошуки вбивці, то залишається лише спостерігати за його діями. Але зрозуміти, куди вони ведуть, чи наздогнати його думки - зовсім не виходить. Принаймні мені )). Тому майже кожен висновок детектива непередбачуваний. Також цікаво спостерігати за манерами людей та їх моральними нормами. Сто десять років тому світ був зовсім інакший, а між тим дуже схожий на наш. Приємного занурення!

Детективы Агаты Кристи я перечитываю с особым удовольствием. Это достаточно изящный детектив, в котором помимо хитроумного сюжета есть еще и любовная линия, так как Гастингс в то время, как Пуаро направил все свои серые клеточки на решение головоломки, решил испытать удачу на любовном фронте, но даже его возлюбленная может оказаться преступницей. Агата Кристи очень лихо закрутила детективный сюжет в этом произведении. Ведь под подозрением оказываются практически все герои. У одного был тревожный взгляд, другой имел явный мотив, третий что-то недоговаривает и ведет себя странно. Мне казалось, что ближе к концу я начала понимать, кто убийца в этой истории, но в самом финале Пуаро, как это часто бывает, раскрыв свои карты, все перевернул с ног на голову. Всплыли новые факты, и убийцей оказался тот, кого меньше всего подозреваешь на протяжении всей истории. Детектив «Убийство на поле для гольфа» хорош еще тем, что здесь встречаются вместе Пуаро и его напарник Гастингс. Они образуют очень интересный тандем. Исключительный ум у одного и избыток простоты и наивности у другого. В книге, несмотря на то, что Пуаро не успевает и сразу сталкивается с убийством, а затем еще с новыми загадочными случаями, нашлось также место для добротного английского юмора и романтики. Ну и, конечно же, неожиданная развязка, когда убийцей оказывается тот, кто больше всех был на виду и не вызывал никаких подозрений, оставляет хорошие впечатления о книге.

Кожен злочин має бути розкритий, а злочинець має бути покараним. Саме під таким девізом живе знаменитий та неперевершений Еркюль Пуаро. Навіть якщо злочин скоєний давно, а злочинець думає, що йому вдалося втекти від правосуддя. Цього разу у розслідування втрутилася доля, яка звела випадковим, а можливо і зовсім невипадковим чином учасників історії. Еркюль Пуаро як завжди на висоті, він не висловлює прямо своїх припущень, говорить натяками, не всі думки озвучує вголос. Проте це не заважає йому методично складати пазл за пазлом, щоб врешті отримати чітку та зрозумілу картину злочину,, і вивести злочинця на чисту воду. Цікаво, що у цій книзі Агата Крісті не шкодує Гастінгса, він зовсім не схожий на себе: такий собі наївний простачок, якому все потрібно пояснювати, розжовувати, і все одно він не може нічого зрозуміти. Сама ж історія як і всі твори Агати Крісті, доволі хитромудра, дуже заплутана і надзвичайно динамічна, з неперевершеним фіналом. Думаю прихильникам класичного детектива ця книга буде також до вподоби, як і решта книг із серії про Пуаро.