Ще ніхто не повертався з цих диких лісів. Ніхто, крім неї… Веріс. Вже одного разу вона зайшла туди і врятувала дитину. І тепер Тиран вимагає від жінки повернутися в ці лісі й врятувати та повернути додому його двох дітей: дівчинку Елеонор та хлопчика Арама. Книга практично з перших ж сторінок кидає нас у вир подій: вдосвіта за Веріс приходять вартові, відтак вона опиняється в палаці Тирана, після — вже в таємничому лісі, про який ходить багато легенд. Але що правда, а що брехня — сказати важко, адже хто б туди не пішов — назад не повертається. Власне це доволі камерна історія. Події відбуваються протягом одного дня і переважна більшість — у химерному лісі, де на героїв чатує багато небезпек і випробувань. А інколи і дуже огидних створінь, створінь підступних. Кажуть, що ця книга — ідеальне поєднання жахів та фентезі. Але для мене книга не була страшною. Так, місцями тут справді є доволі моторошні моменти, а описи дуже гарні й точні, що легко собі уявити цей ліс і жахіття, які кояться в ньому. Проте все ж — «Убивця лісу» для мене більше фентезі або ж темна казка. Книга взагалі дуже невеличка — лише 144 сторінки, які можна прочитати і за день. Бо написано класно, дуже приємний стиль оповіді, легко читається. Оповідь ведеться з третього погляду. Вона начинена описами, гарними зворотами, продуманими діалогами. Власне дуже класно і змальований цей ліс, який, на мою думку, у книзі постає як окремий персонаж. І зануритися в цю атмосферу було дуже цікаво, хоча в такий ліс потрапити я б не хотіла вже точно. У ньому — свої закони і правила, і все має свою ціну. В ньому можна втратити своє імʼя, спогади чи продати роки життя. Проте повсякчас героїня стикається з думками: а чи не є реальне життя, де їй довелось пережити голод, війну, ще страшнішим? Взагалі на клубі ми дійшли до висновку, що це ліс, який керується законами фейрі. Мені сподобалось читати цю книгу, проте не вистачило обʼєму. Я хотіла більше описів, більше історії Веріс, Тирана, та і власне самого лісу і його законів. Але з іншого боку, навіть попри невеликий обʼєм, книга порушує і розкриває низку важливих тем, одна з яких — переживання травматичних подій, а ще питання збереження довкілля, швидкоплинності часу. Тропи книги: ▪️заборонений ліс; ▪️перехід за межу; ▪️виживання; ▪️загублені діти. Це історія про відвагу, про силу щось змінити. Фінал книги — не зовсім закритий, адже ми залишаємось без відповіді на деякі запитання, але з відчуттям надії, що все може стати краще. Хоча це ж темна казка, тож, може, і гірше? В цілому ця книга мені сподобалась, але не з тих, які б хотіла перечитувати.

"Убивця лісу" — це дуже атмосферна історія з цікавим екологічним підтекстом та казковим відтінком темряви. Відчувається, що авторка хотіла сказати щось важливе, і їй частково це вдалося. Світ, який вона створила, має свою унікальність і настрій. Проте мені не вистачило глибшого розкриття персонажів і деяких сюжетних моментів. Після прочитання залишилося багато питань, і виникло враження, що деякі теми були лише злегка окреслені, а не розвинуті повністю. Хотілося б побачити більш допрацьовану версію цієї історії, бо потенціал у неї є.