Начну по порядку - роман французского писателя Марселя Пруста "У Германтов 1-2" является третьим из семитомной эпопеи своей же жизни и жизни Франции тех времен, в частности - жителей аристократии и буржуазии. В данном романе происходит что-то совсем уж странное - здесь нет уклона на какие-то определенные воспоминания, определенный период, даже персонажей больше чем обычно (я про основных). Но в этом и прелесть третьего тома - в нем сплетаются судьбы многих героев из предыдущих частей и подталкиваются следующие ветки развитые в последующих томах. В романе много ностальгии, но при этом герой уже вышел из детского и подросткового возраста - он многое стал понимать, осознавать, и новые события не просто случайно влетают в жизнь, а они с ним "живут". Итак, теперь о самом издании - я заказывал книгу еще в прошлом году, но не суть. Заказывал я книгу где на обложке портрет Марселя Пруста, а приехало мне вот это. Нет, книга, страницы, шрифт выглядят неплохо, но ведь заказывал и ожидал я другого.

Головний герой епопеї французького письменника Марселя Пруста «В пошуках втраченого часу», юнак на ймення Марсель (і це не просто збіг) розмочує у липовому чаї печиво Мадлен, і смак, знайомий з самого дитинства, змушує його пригадувати. Ці спогади дуже детальні й інколи напрочуд болісні. І весь цикл, і роман «Гетсиманська сторона» - це проговорений спогад, який стає істиною. Мені дуже сподобався один прийом, який часто використовує автор: у книзі щось відбувається, але сенсу події її головний герой ще не розуміє, тому втручається оповідач і пояснює,що ми дізнаємось, що сталось, трохи пізніше. Кожного разу це змушувало затамовувати подих і чекати цього «пізніше». Таким чином Марсель Пруст ще й тренує у своїх читачів пам'ять. До речі, останні частини епопеї друкувались вже по смерті автора – шкода, що він не дожив, щоб власними очима побачити успіх цієї неймовірної серії. Так, її читання – справжня робота, але такі книги дуже потрібні, адже вони змушують нас не тільки відчувати, а й думати.