Невеличка книжка мемуарної прози Софії Буняк вмістила на диво змістовна. Серед чільних сюжетів вирізняється доля письменника-аматора Сергія Даушкова — одного з незліченних загублених, непомічених, належно не поцінованих обдарувань, маловідомих настільки, що можна «заокруглити» до просто невідомих.

Крізь цю історію пізнаємо й саму авторку, що замолоду потрапила між жорна репресій, а потім опинилася в Москві. Столичне українство, боротьба за створення земляцтва, неповторна атмосфера шістдесятих років, шістдесятництва, друзі й знайомі, відомі нам і незнані, вервиця захоплень і розчарувань. І привабливий образ тендітної та водночас сильної жінки, якій судилося все життя складати іспит на вірність собі і краєві.

Післямова Елеонори Соловей.