В цій книзі є чотири оповідання автора і вони всі поєднані такою майже невидимою ниточкою, у всіх цих оповіданнях рано чи пізно ми дізнаємося про роль творців у історії наших головних героїв. Перше оповідання рефлексія, розповідає нам про одного такого творця, який починає писати свої історії, але ніколи не завершує і як через це страждають його герої. Як на мене читаючи всі наступні оповідання ми все глибше занурюємося у ці світи, які видумали творці, що і робить книгу багатошаровою. Друге оповідання – це нещасний випадок, в цьому оповідання нам показується, як через одну катастрофу людина, або творіння творця, стає виконавцем смертного покарання для тих хто вже не є корисним творцям, або вчинив щось дуже погане. Третє оповідання розповідає нам історію жінки, яка є на межі життя і смерті й перед нею постають сім дверей, які вона повинна пройти та побачити, що було не так в її житті й зробити певні висновки. Ну і нарешті четверте оповідання, яке стало моїм улюбленим і я хочу продовження, сподіваюся автор перетворить це оповідання на повноцінну книгу, адже «Крадій безкінечності» став для мене неймовірно цікавим і захопливий твором. Тут ми бачимо подорожі в часі й в просторі, багато роздумів, щодо цих подорожей, про те як вони працюють і хто ними керує, ну і нарешті зустріч з творцем. Оповідання є дуже цікавими, коли я почала читати цю книгу то відчула неймовірне натхнення, мені й самій захотілося, щось написати, я думаю, що у тих людей хто відносно багато читає хоча б раз виникало бажання написати щось своє. В цих оповіданнях герої недописаних книг, або дописаних, як живі люди. В автора просто неймовірно добре вийшло саме оживити своїх героїв зробити їх дуже справжніми.