Фрай вміє зробити те, що здавалось би мало залишатись в підручниках, живим і цікавим для будь-якого читача. З трьох книг серії ця для мене найсильніша — Троянська війна сама по собі матеріал настільки багатий на характери і трагедію, що Фраю залишалось тільки не зіпсувати, а він зробив набагато більше.

"Троя" продовжує Фраєву серію переказів античних сюжетів, у якій раніше вже вийшли "Міфи" та "Герої". Цього разу Стівен Фрай переповідає нам довгу історію Троянської війни, починаючи здалеку: від причин і приводу, далі про те, як збиралося різношерсте грецьке військо, як тривала багаторічна облога і як зрештою данайці хитрістю не потрапили за ворота міста. Автор спирається здебільшого на "Іліаду" Гомера, книгу, яку в післямові називає першим літературним твором такого масштабу, який дійшов до нашого часу. Проте, як пише сам Фрай, сам Гомер жив, якщо він і справді колись жив, а сам не був вигаданим персонажем, через сотні років після гаданого падіння Трої, тож чи можна вважати історію Троянської війни хоча б частково правдивою? Ми завжди можемо заплющити очі на втручання богів, але чи існували насправді Ахіллес, Одіссей і прекрасна Єлена? Чи справді греки ховалися у величезному дерев'яному коні? Чи справді у війні брали участь амазонки — перші кінні воїни в історії? Але залишимо питання достовірності історикам, найголовніше те, що усі ці античні герої постають на сторінках Фраєвої "Трої" надзвичайно живими, справжніми і дуже схожими на справжніх людей, тож їм неможливо не симпатизувати.