Тріумф сонця. Це могла б бути цікава та захоплююча книга. Навіть більше, до певного моменту так і було. А далі... Та про все по порядку. Отож, що ми маємо? А маємо ми родину британського консула, британського генерала, капітана гусара і торговця (як не дивно, теж британця), які волею долі застрягли в обложеному магдистами (читай повстанцями) місті Хартум. Десь на кордоні Судану та Єгипту. Майже одразу автор кидає нас у вир подій. Адже після невдалої спроби евакуації, наші герої змушені проявити всю свою волю до виживання, щоб пройти через заготовлені долею труднощі. Тут і голод в обложеному місті. І спроби повстання місцевого населення. І підступи пустелі. Але завжди є вірні друзі, які готові підставити плече. З іншого боку - не менш цікаві пригоди еміра Османа Аталана, з його спробами захопити місто в ім'я Магді, втілення пророка на землі. Та і про самого Магді автор пише цікаво та захопливо. В чому ж розчарування? Як на мене, така книга не заслуговує на сюжет, який можна так легко передбачити... І фінал, де долі героїв вмістились буквально на кількох сторінках. Ще мабуть додам сюди надміру жорстокі сцени, та на мій погляд невдалі сцени інтимної близькості. От зовсім вони сюди не пасують. А в цілому - книга на один раз. Вона не займе місце в переліку моїх улюблених. Але й не буде такою, що назавтра вже й не згадається. Я просто очікував більшого.