Праця відомого дослідника В. Чабанюка викликає глибоку повагу завдяки суворому, чесному науковому підходу автора. На відміну від багатьох популяризаторів, Чабанюк рішуче відкидає фантастичні міфи про «біологічну спорідненість» трипільців із сучасними українцями та не вишукує гіпотетичну трипільську «протописемність». Як директор заповідника в Легедзиному, він спирається виключно на факти та результати розкопок. При цьому книга написана надзвичайно цікаво. Автор детально відтворює щоденне життя землеробів: від полювання й ткацтва до зведення двоповерхових будинків. Особливу увагу приділено роботі з глиною, виготовленню унікальної кераміки та таємницям великих мегапоселень. Водночас робота залишає простір для дискусій. Було б дуже цікаво побачити глибший акцент на тому, що трипільська культура є найяскравішим прикладом неурбаністичного шляху розвитку суспільства, де тисячі людей спромоглися організувати спільне життя без вождів та насильства. Вони свідомо вибрали цей шлях, і ця фундаментальна особливість заслуговує на окреме осмислення. Також автор приділяє місце наступним питанням у своїй книзі, але не формулює аргументованої розлогої особистої думки щодо найінтригуючіших таємниць цієї культури: відсутності майнового розшарування, причин ритуального спалення будинків, а також відсутності протягом досить тривалого періоду її розвитку слідів міжплемінних воєн і могильників. Висновок: «Трипілля. Спочатку була глина» — якісний та очищений від вигадок путівник світом стародавніх землеробів. Книга захоплює легким стилем викладу та точністю описів повсякдення цієї загадкової спільноти людей, тому її однозначно варто придбати у власну домашню бібліотеку.

Хороша книга для знайомства з цією культурою. Тут є і про історію її досліджень, різні гіпотези, що виникали з часом. При цьому ще й легко читається