Мене завжди дивував той факт, навіщо заводити дітей, коли все погано... «Три товариші» — це не про ідеальні часи, не про стабільність і не про світ, де легко будувати майбутнє. Це роман про людей, які живуть на руїнах епохи, але все одно намагаються знайти в ній сенс, хоч якусь опору, хоч крихту тепла. І саме в цьому, мабуть, закладена відповідь: навіть серед розпаду і безнадії людині хочеться мати те, заради чого варто прокинутися завтра.

Мабуть, Еріх Марія Ремарк - одна з найпопулярніших особистостей, чиї твори розбирають на цитати..... Фейсбук повниться ними, молодь (і не тільки) робить репости.... І, звичайно, навіть той, хто не прочитав жодної книжки Ремарка, може з впевненістю розповісти в двох словах, про що його твори. Соромно зізнатися, але я доволі пізно прочитала найбільш відомий роман письменника - "Три товариші". Цьому сприяло саме те, про що я згадувала: популярність його цитат.... Ні, звісно, у школі я вивчала цей твір оглядово..... А тут з'явилося сильне бажання прочитати повністю.... Мене роман вразив.... Доволі боляче його читати, сумно.... Особливо, коли усвідомлюєш, що такий молодий головний герой, який пережив жахи війни, це не хто інший, як сам автор... Перш за все, на мій погляд, ця книга - про любов.... І не лише про кохання, а про вселюдську любов, про те, що навіть під час економічної кризи, суцільного занепаду можна лишатися Людиною. Кохання, дружба, взаємодопомога, жертовність - ось про що книга.... І ще один нюанс: людей втраченого покоління навіть можна виправдати за надмірне вживання алкоголю... Хочу прочитати й інші книги письменника.

"Ты только никого не подпускай к себе близко. А подпустишь - захочешь удержать. А удержать ничего нельзя..." Уже много лет эта книга остается одной из любимейших для читателей во всем мире. Ведь одна одна такая многослойная, поучительная, печальная, но одновременно не позволяющая оторваться от ее страниц. Это роман о дружбе, чести, настоящих мужчинах, их отношении друг к другу и к женщине. И это роман о любви, короткой, красивой, дающей надежду и смысл жизни, но безнадежной. Возможно потому она так и прекрасна, потому нет места и времени у влюблённых для ссор и недопонимания, есть только предчувствие неизбежной утраты и ценность каждого мгновения. Потому есть только бережное отношение к чувствам друг друга. Это безусловно мой самый любимый роман Ремарка, который можно перечитывать много много раз и каждый раз открывать для себя с новой стороны. Двадцатилетнего читателя он научит благородству, тридцатилетнего - любви, а более взрослого человека - умению любить и ценить жизнь и избегать сожалений.