Дуже дивно... Книжка, яка побачила світ у роки, коли ми всі дуже впевнено крокували в обійми Росії, коли про українське і українську говорили все тихше і тихіше, коли ще не відбулася Революція Гідності... В дві тисячі одинадцятому році, Карл! Такий твір це просто диво в мене аж очі на щоб полізли, коли я побачила рік. Якщо коротенько пробігтися по змісту, то українська студентка навчається у зарубіжному університеті, при чому навчається доволі успішно, проводить чудові вечори у місцевій бібліотеці, поглинута своїми дослідженнями (до речі навіть в далекій далечині знайшлося місце українському сліду, може наша держава більш впливова, ніж ми собі думаємо), аж раптом в місті стається жахлива трагедія. Вбивство... чи все таки нещасний випадок? Дізнаєтеся як прочитаєте. І головна героїня наче й ніяким боком не причетна до справи, якби не її друг... Ну, все-все і годі. Сум дівчини за України віддає тупим ниттям у грудях, згадки повсюди, повсюди пам'ять... Просто аааа! Якщо ж говорити за загальну атмосферу, то ви коли-небудь чули як виють вовки, але ви при цьому знаходитесь у домі або ж у машині, скажімо? Наче вам нічого не загрожує та й хижаки туди не сунуться, але відчуття тривоги і чогось небезпечного не зникає, а, майже, дихає вам в потилицю. Брррр! Містика, детектив, історія - три кити, на яких тримається "Три таємниці великого озера". Просто вау!