📖 Історія життя дівчинки Оксани. Бойової, з характером. Для неї існує тільки чорне чи біле, загострене почуття справедливості. Народившись у 80-х в часи перебудови переїжає в Київ, поступає в університет, бореться за права, голодує на Майдані. Дає змогу собі закохатись в «золоту молодь», хлопця, сина проректора, потенційного науковця з дуже забезпеченої родини. Ії ненавидить свекруха, тому вдома постійні кпини та образи. 📝 Життя якось іде, народжується донька, помирає тато. Стаються зміни в Україні, стаються зради в житті Оксани. І виявляється, все життя вона любила не свого чоловіка. ❓Книга міцно чипляє тему «необхідності щастя близьких більше за своє» та «необхідності тримати візуально родину заради дітей і соціуму». Крім того, сюжет висвітлює абʼюзивні та маніпулятивні відносини в родині в 90-ті роки та нерівність, а відповідно і притиснення людей з маленьких містечок/сіл. ❕Взагалі, книга читалась доволі ок, хоч місцями дещо затягнута. Час дарма не витратила. 🚫Але є моменти, які мені зовсім не сподобались: 1️⃣ Не лінійність сюжету - розділ з минулого, розділ теперешнього, розділ незрозуміло якого часу. І це ніяк не позначено, що починаєш плутатись. 2️⃣ Відкритий фінал. Я не дуже люблю історії, де кінцівка незрозуміла. ✔️ Тож в результаті - непогана історія, але дуже сумна, нагоняє тоску.

Початок книги багатообіцяючий , з перших сторінок починаєш переживати та співпереживати героям, але чим дальше читаєш, тим більш незрозумілішим видається написане. На мій погляд, авторка перемудрила з фантастикою і ,таким чином, в кінці роману я була розчарована, залишився неприємний осад...Можливо,прочитай я цю книгу першу, а вже після неї " Троян-зілля", ефект був би кращий, але але але...