Я довго відкладав читання книги, бо мемуари трохи не мій жанр. І як я пошкодував про це, коли почав читати. Книга просто надзвичайно захоплива. Її варто проситати кожному, щоб побачити як люди боролися за незалежність проти окупаційних режимів. Стиль авторки такий невимушений, що книга читажться дуже легко. Томудуже рекомендую! Купив тепер ще кілька примірників, щоб даруватидрузям, бо її дійсно варто прочитати!

Це мій перший досвід читання мемуарів, тож на початку давалася дещо складно, тому розтягнув цю книгу на кілька місяців. Одначе, не лише через це - вона за наповненням важка... Сотні, сотні людей, що зустрічалися на тернистій стежині Марії Савчин не забуті, хоч більшість з них була вбита окупантами - "страітєлямі камунізма". У мене серце досі болить, коли вдень я вислуховую від своєї бабці-радянської-жінки про те, що УПА - вороги народу, а ввечері читаю численні тексти про них - про те, як вони виборювали нашу незалежність. Я ніби віднайшов частинку себе в цій книзі - усвідомив купу деталей державотворення нашої країни. Особливо важко усвідомлювати це нині - у 2023 році ми воюємо з тими самими людьми! Ті самі росіяни та колаборанти, які мріють про СССР та ковбасу за 2.20, навмисне ігноруючи те, що ту ковбасу крутили на кістках наших предків. Кожному українцеві варто ознайомитися з цією (або із подібною) працею.