Третя книжка про Лінку Барську здалася мені не такою захоплюючою, як дві попередні (до яких у мене взагалі нема претензій!). По-перше, добряча частина історії присвячена подрузі Лінки, Наталії, у якої гора проблем — розлучення батьків, сварки з хлопцем через різний соціальний статус, а до всього — зайві кілограми. Дівчина хоче схуднути, і, як це часто роблять підлітки, і не думає звертатися за порадою до батьків чи лікаря. Робить усе самостійно, через що доводить себе до анорексії. На всі прохання й застереження подруги відповідає різким: «У мене все гаразд, я все контролюю!», через що й свариться з Лінкою. Після «Кави...» й « Шоколаду...», де вся увага була прикута виключно до Лінки, незвично якось читати про життя, побут і проблеми інших персонажів. Особливо тих, які не є твоїми улюбленцями. По-друге, Лінка дуже змінилася. У них з Адріаном усе рожево, «love forever», а разом з тим — інтимні стосунки. Цього я від неї не очікувала. Причому Лінка, як і Наталія, не радиться з дорослими, і добре, що все не закінчується справді кепсько... Чесно, я гадала, що вона буде трохи обачнішою, чи, хоча б, довірливішою до дорослих у цьому плані. Вона ж-бо не дурненька. Проте автор, схоже, вирішила зробити її шлях, як і в тисяч таких дівчат (а до цього позиціонувала її як аутсайдера). Усе інше в Лінки в порядку: працює, відкриває в собі талант до письма й намагається напоумити Наталію, хоч як важко це й виходить. Мало згадується про всіх інших персонажів, крім вищезгаданих, зате з‘явилися нові, чиї історії, на жаль, не отримали такого розвитку, як уже відомих нам героїв. Це як зброя, яку повісили на стіну і яка не вистрелила (а отже, її повісили дарма). Також дуже багато філософських і наукових роздумів, у тому числі про тіло й здоров‘я. Якось не схоже воно було на легкий і захопливий стиль попередніх книг. Опис тирамісу з полуницями мені сподобався.

Вкотре переконуюся, що цикл про Лінку-це найкраще, що я читала з підліткової літератури. Я постійно згадую себе в підлітковому віці, свої постійні проблеми, непорозуміння з рідними та друзями. Для когось це могло здатися дрібницями, але для мене це все було важливо, як було важливо для нашої головної героїні. Ми спостерігаємо за тим, як життя Лінки починає налагоджуватися. Вона помирилася зі своїм коханим, навчання нарешті пішло набагато легше, дівчина почала вести власний блог, про що мріяла вже доволі давно. Але по собі знаю, що поєднувати роботу, хоббі та навчання дуже важко. При цьому ще потрібно не забувати про людей, які знаходяться поруч і завжди тебе підтримують. Тому життя Лінки не було таким прекрасним, як могло здатися на перший погляд. У всьому цьому вирі подій авторка порушує дуже багато актуальних проблем серед підлітків. Це і перше кохання, нерозуміння з боку батьків та інших дорослих, проблеми в навчанні, з друзями. Авторка дуже правдиво це все висвітлює. І що найголовніше, вона показує, що завжди можна знайти вихід із ситуації, знайти рішення. Підлітковий період дуже важкий для багатьох, але його просто потрібно пережити. А батьки повинні зробити все можливе, щоб полегшити цей період для своїх дітей. Однозначно раджу читати цю книгу, якщо вам сподобалися попередні з циклу.

Назва книги, «Тирамісу з полуницями», дуже вдало підкреслює її події. Халіна Барська дорослішає, а життя стає все складнішим та одночасно цікавішим. Здається, вони з Адріаном проживають найсолодший період їхніх стосунків. Всі незгоди позаду, а юність попереду. Ніжність їх почуттів дуже чутливо описана в книзі, солодкий присмак долинає через сторінки... Адам дає кошти на ліцей, але Лінка все одно вирішує шукати підробіток для власних грошей. Знаходячи кафе, де їй пропонують роботу, вона навіть не здогадується, які проблеми у власниці, Рути. Але найбільша частина книги присвячена Наталії. Адже саме вона має найсерйозніші підліткові складнощі. Саме Наталка стикається з анорексію, хворобою, до якої так легко дійти комплексами через зовнішність та нав‘язаними суспільством «ідеалами краси». Але найголовніше -визнати проблему, тому затамуйте подих і чекайте... З кожною частиною ми все більше дізнаємось про героїв книги, ніби зазираємо до самого задзеркалля їхніх душ... «Але ніхто не є самотнім островом»..одне з ключових тверджень книги. Тому вам буде цікаво спостерігати за життям та проблемами підлітків. «Тирамісу з полуницями» -для мене це символ кохання Лінки до Адріана, терпкість пристрасті, а також передумова хвороби Наталки. Це ніби заклик, що не потрібно боятися хвороби, їжа -це насолода, а не суворе обмеження.