Якось так склалось, що існує у світі така дуже дивна і болюча річ як кохання. Усі приречені на це почуття і, мабуть, кожен має отримані від нього шрами. Але воно буває різним. Кохання, яке описує Михайло Коцюбинський у повісті "Тіні забутих предків" незвичайне. Ні, цього слова замало, щоб описати його. На такі почуття, як головних героїв, здатні, без перебільшення, одиниці. Кохання споріднених душ. Так би я назвала почуття Івана і Марічки. Саме споріднених. Саме таких людей показав нам Коцюбинський. А далі розповів, що трапиться з людиною, якщо шматочок твоєї душі забрати. Людина помирає. Морально гине і вже ніяка Палагна не взмозі врятувати тебе. Бо душа до неї не лине. Бо вона не твоя людина. Дуже чуттєва повість. Чимось схожа на "Лісову пісню" Лесі Українки: автор також звертає багато уваги саме на байдужість людей, що оточують головних героїв, до речей, що не стосуються їхніх рутинних справ. Не можу не зазначити, що прекрасна обкладинка цієї книги додає тексту якось особливого настрою, справді доповнює сюжет, як й інші ілюстрації у книзі.

Не секрет, що Михайло Коцюбинський любив українське Полісся і Закарпаття. Саме такі описи можна частенько зустріти у творах Велико Сонцепоклонника, які переносять читача у далекі гори і знайомлять із звичаями гуцулів. Повість ,,Тіні забутих предків'' - це дна із перлин творчого доробку письменника. Сюжет розповідає про життя і трагічне кохання двох молодих гуцульських людей, роди який воюють один з одним ще із давньої давнини. Однак навіть ворожість сімей не може знищити чисте почуття кохання, яке живе у серцях Івана та Марічки. Головних героїв цієї повісті називають сучасними українськими Ромео і Джульєттою, трагічне кохання яких зворушує серце читача і сьогодні. Особливо популярною повість Михайла Коцюбинського стала після виходу фільму Сергія Параджанова ,,Тіні забутих предків'', знятого за мотивом книги. Мені повість сподобалася, хоча трагізм історії змусив серце болісно трепетати. Герої вийшли у автора ,,живими'' і близькими до читача, а дух карпатських гір і лісів наповнив книгу ореолом таємничості. Отож, рекомендую до прочитання!