Останній роман Ремарка - про німецьких емігрантів у Америці після війни. Головний герой Росс - журналіст, який тікає від нацистів і опиняється в Голлівуді: працює в галереї мистецтва, продає картини, ховає своє минуле. Навколо - емігранти: актори, режисери, письменники, всі з травмами, фальшивими іменами й мріями про повернення. Ремарк малює Америку 1940-х очима чужих: розкіш Голлівуду, вечірки, гроші - але за фасадом самотність, страх депортації, туга за втраченою Європою. Росс закохується в Наташу - модель, дружину багатія, і це стає його єдиним якорем у "раю", який насправді холодний і байдужий. Книга тиха, меланхолійна: розмови вночі, прогулянки Лос-Анджелесом, спогади про Європу, яка горить. Немає героїв чи хепі-енду - тільки люди, які намагаються триматися за крихти нормального життя в чужому світі. Зачепила саме ця туга: рай для емігрантів - не свобода, а вічна тінь минулого. Персонажі живі, з болем і гумором, діалоги гострі, як у "Трьох товаришах", але без надії. Фінал - гіркий, без ілюзій. Для мене це один з найсумніших у Ремарка - не про війну, а про те, що після неї.