Книга розповідає про життя одного з тих хто (якщо можна так сказати) утік від війни. Книга присвячена роздумам: чи може той хто бачив жахи війни знову почати жити як інші? (спойлер ні, ну принаймні він уже не буде попереднім). Книга розвивається досить неспішно, чи це мені так здається через доволі нудний сюжет (про те як емігрант намагається жити в Америці як він заробляє на життя, як знайомиться з іншими), але стиль автора це щось сторінки пливуть непомітно, ну принаймні коли ти зацікавлений в сюжеті. Книга читалася доволі непогано, але щойно відкладаєш ти про неї майже не згадуєш, доки знову не візьмешся читати. Я не дочитав книгу (майже... майже прочитав, але подумав навіщо себе мучити) через доволі... ну не нудний, але... якийсь нецікавий сюжет. Тож що можу сказати читати її варто вже в більш дорослому віці (але якщо чесно, не зайшло. (Я не хочу нікого образити) мені події здались не дуже цікавими, м'яко кажучи).

Случилось тесное и крайне удачное знакомство с творчеством Эриха Марии Ремарка. Давно хотелось открыть для себя этого автора, но всё недоставало то ли времени, то ли желания.. И вот случается ценная находка всех его книг в домашней библиотеке, знакомство с человеком подтолкнувшим меня на прочтение своими любопытными отзывами и поездка на отдых, где для меня много читать обыденно. Все звёзды сошлись. Начала я не с самых кричащих бестселлеров, но всё ещё довольно значительных книг—«Тени в раю и «Ночь в Лиссабоне». Представьте всю жестокость Второй Мировой войны—Нацистская Германия, искалеченные судьбы невинных людей, чувство смерти на пороге и отчаянные попытки удержаться за последние мгновения. Безутешные военные события Ремарк оттеняет неугасаемой жаждой жизни, справедливости и даже в самые темные времена возвышает подлинную значимость любви-бессмертной, чувственной, трепетной и безусловной. Мне как человеку любящему домашний уют и атмосферу момента очень понравилось присущее автору живописное художественное описание мелочей и успешная попытка внедрить человека в историю так, что события для тебя становятся осязаемыми. Говорящие детали делают историю такой живой и неподдельной. Мне предстоит ещё немалое количество его книг, но первое впечатление говорит о многом.

Назва роману "Тіні в раю" має лише метафоричне значення, проте автор розповідає не про тіні, а про справжніх людей, наділяючи кожен рядок глибоким смысловим прошарком. Люди обпалені вогнем війни прийшли в американський рай. Люди, що втратили минуле, але зберегли надію на майбутнє... Німецький письменник Еріх Марія Ремарк подобається багатьом, а моя подруга в захваті від його романів, які нещодавно прочитала. Мені на жаль завжди було важко читати Ремарка і зовсім не тому що стиль написання важкий, як раз навпаки, він добре формує свої думки і викладає їх на папері. Важко читати, тому що письменник багато пише про війну, а це для мене надто болісна тема, щоб я спокійно без емоцій та жалю на неї реагувала. Та як же читати про війну спокійно, коли в ромах Ремарка вона не є чимось примарним, а є відлунням того страшного, болючого яке увірвалося в серце кожної людини, яка переживала ті жахливі та руйнівні часи. Про таке дійсно важко читати, принаймні мені. Моя потаємна мрія про те, щоб ніколи не було війни, чи справдиться вона? Хто зна...