"Тінь над Інсмутом" - це оповідання, яке тримає в напрузі від самого початку до самого кінця. Автор майстерно то нагнітає напругу, то трохи її збавляє щоб ще більше вразити читача новий сюжетним поворотом. Місцем дії Лавкрафт як завжди вибрав знайомий йому штат Нова Англія з його заболоченою та лісистою місцевістю. Звісно місто Інсмут - вигадане, але йому притаманні всі ознаки місцини яка фігурує в оповіданнях в жанрі хорор: воно існує на карті, не є покинутим, але зв'язку із зовнішнім світом дивним чином немає; а найголовніше в ньому коїться щось дивне... Якість паперу від видавництва "Фоліо" як завжди погана, тому раджу потратити більше грошей на дорожче але якісніше видання.

Говард Філліпс Лавкрафт - Патріарх сучасної літератури горору. Ви можете ставитися до нього й до його творчості як завгодно, але заперечувати це - повна дурість! І ви можете впевнитися в його майстерності, ознайомившись із одним із його найвідоміших творів - "Тінню над Інсмутом". Атмосфера, яка властива лишень Лавкрафтові, морські почвари й страх - неконтрольований, надлюдський, тваринний... Головний герой твору прямує до загадкового Аркгема з метою більш детального вивчення свого біологічного дерева, але волею долі й власної цікавості він опиняється в напівзабутому загадковому містечку Інсмуті, який до цього був заможнім портовим містом. Зараз же місто виглядає брудним, забутим, просмерділим нечистотами - у ньому не жили люди похилого віку, а молоді люди виглядали в певній мірі потворно зі своїми вибалушеними очима й грубою шкірою. Хлопця місто причарувало на свій потворний манір, й познайомившись із місцевим пиятикою, він поступово починає дізнаватися всі його моторошні секрети, які, як виявилось, торкаються навіть його самого...

Інсмут - невелике закинуте містечко, яке колись було процвітаючим портом. Зараз там майже ніхто не живе, а місцеві мешканці, які ще там залишились, поводяться і виглядають доволі дивно. Головний герой, гонимий допитливістю і жагою нових вражень, ігнорує усі застороги і вирушає до Інсмуту, щоб оглянути, що там і до чого. І, можливо, розгадати таємницю містечка, що занепадає. Зважаючи на відлюдькуватість і замкнутість місцевих, він поставив перед собою майже неможливу для виконання задачу, але світ не без балакучих пияків і одного з них розговорити таки вдалося. Тож які секрети ховає Інсмут? Ох, іще одна доволі моторошна історія, яка, я переконана, запам'ятається мені надовго. Лавкрафт знову пише про загадкові культи, про невідомих нікому богів, яким поклоняються усілякі нечестивці для того, щоб отримати якусь вигоду. Усе, що невідоме, лякає. Очевидно, автора самого жахали вірування інших народів, які чи то прибували до Америки, чи то були корінним її населенням, от він і давав волю фантазії. І виходило в нього це доволі добре. На відміну від деяких інших повістей, ця доволі динамічна, з активною взаємодією персонажів один з одним у вигляді діалогів. Цікавий сюжет, відгалуження якого можна буде спостерігати в інших творіннях Лавкрафта. Думаю, доволі вдалий варіант для тих, хто хотів би розпочати знайомство із творчістю автора, але не знає, з чого почати.