Один із найсильніших дебютів в українській сучасній літературі, що мені траплялися останнім часом. Ба, більше, якщо чесно, роман видався мені сильнішим за деякі книги вже досвідчених авторів. Це сімейна сага з виразними нотами магічного реалізму. Представники роду Сорайлів мають тінь, у якій можуть ховатися або приховати когось; вони спілкуються з мертвими, мають передчуття, а їхні емоції матеріалізуються у вигляді полотна чи павутини. Ця складова - одна з найкращих у романі, надто коли оповідач Веремій Сорайло розповідає про світ своєї матері. На перший погляд могло б здатися, що магічний реалізм поглине історичну лінію. Але ні, історична тканина роману опрацьована переконливо й ґрунтовно. Не дарма письменниця працювала з архівними матеріалами. Ще одна сильна сторона авторки - побутова й сенсорна деталізація. Вона майстерно відтворює і природу, і етнографічні елементи українського сільського побуту від кінця 1930-х до часу в невизначеному майбутньому. Особливо насиченим є другий розділ, дія якого відбувається в Узбекистані. Варто окремо сказати про оповідну манеру. Вже з перших сторінок вона нагадала мені Ісабель Альєнде: це не сучасне «show, don't tell», а стиль переказу, родинної хроніки, де події й цілі долі нерідко підсумовуються великими блоками тексту. Читачам, які очікують безпосереднього нерву в сцені й діалозі, таке може не підійти, адже ця манера тримає певну дистанцію між героями й читачем, навіть попри оповідь від першої особи. Книга невелика за обсягом, але такою не відчувається. Більша частина оповіді рухається повільно й тягуче, з кількома драматичними вкрапленнями, і лише в останньому розділі темп прискорюється, подекуди нерівно. У романі є і служба в армії, і кохання, і образ матріарха роду, і пошук себе, але найвиразніше, на мій погляд, авторці вдалося описати дитинства представників різних поколінь Сорайлів. Рекомендую тим, кого цікавлять історичні романи й родинні саги, хто хоче відчути магічний реалізм українського села. Але окремо раджу бути обережними читачам, для яких тема війни й втрати зараз тригерна - місцями було сумно, а подекуди щемко.