Питання смертності людського буття та безсмертя душі хвилює людство ще з давніх-давен. Із цього приводу написано безліч філософських трактатів, поем, наукових та художніх творів. Не виключенням тут є й українська письменниця Вікторія Гранецька, яка у своєму романі «Тіло» торкається питання переселення душ від однією людини до іншої з метою продовження власного життя.
Це другий роман авторки після книги «Мантра-омана», за допомогою якої вона виграла літературний конкурс «Коронація слова». Сюжет роману «Тіло» є досить оригінальним. Після того як якийсь науковець у Швеції хірургічним шляхом зумів відокремити душу від тіла, деяка корпорація на комерційній основі почала займатись переселенням душ своїх пацієнтів в обрані ними тіла. Таке переселення називається «трансплантацією свідомості». І все в корпорації йшло добре до тих пір, поки не почали відбуватися загадкові вбивства її пацієнтів. Через це до справи долучаються представники правоохоронних органів.
Крім розслідування жахливих убивств у книзі піднімаються й інші актуальні питання. Наприклад, вона змушує задуматись над гуманністю трансплантації свідомості людини в тіло тварини, чи гуманність розпорядження батьками на власний розсуд тілом неповнолітньої дитини тощо.
Усі персонажі книги авторкою детально описані. Особливо цікаво спостерігати за ними коли розумієш мотиви їх бажання щодо переселення їхньої душі в інші тіла. Тут вам і головний герой, який ненавидить свою роботу, і цікаве життя пари з нетрадиційною орієнтацією, і нещасливе кохання відомої кінозірки, і непросте життя учасника реаліті-шоу тощо. Кожен із персонажів книги живий, зі своїми переживаннями і минулим; за ним цікаво спостерігати, ти віриш, що такі ситуації дійсно могли би відбутись за особливих умов. Навіть «одноразові» герої книги детально опрацьовані, які з’являються в книзі тільки один раз і не роблять ніякого впливу на розвиток сюжету. Наприклад, охоронець в’язниці тільки один раз з’являється у романі, однак ми можемо чудово уявити собі його життя, так як авторка досить детально його описує. І ми розуміємо, що це така сама людина зі своїми проблемами, мотивами поведінки, переживаннями та минулим.
Багато хто порівнює роман Гранецької із творами американського письменника Стівена Кінга, посилаючись на те, що її книги такі ж напружені та моторошні. Однак таке порівняння є не зовсім вдалим. Будемо відвертими, роман «Тіло» далеко не дотягує до рівня майстра жахів. Головною, напевно, причиною цього є не зовсім вдале використання деяких елементів вітчизняної міфології в умовах життя США (головні події роману відбувається саме в цій країні) майбутнього. Однак серед вітчизняних письменників, які працюють у цьому жанрі, їй немає рівних.
Незважаючи на деякі недоопрацювання роману, він безумовно буде цікавим для широкої аудиторії, особливо для шанувальників містичних романів. Тому, якщо ви не знаєте з чого починати своє знайомство із цим жанром чи взагалі не знаєте, що краще почитати із вітчизняної літературі, то сміливо можете братися за читання цієї книги. Будьте певні, вона вас не підведе!
