"Тигролови" Івана Багряного однозначно заслуговують на 5. "Тигролови" - це пригодницько-автобіографічнтй роман Івана Багряного, написаний та виданий 1944 року як «Звіролови». Іван Багряний написав твір за 14 днів, переховуючись деякий час від гестапівців у Моршині, взявши в основу частину свого життя: "Мені не треба було нічого вигадувати. Життя товпилося в моїй душі і виривалося, як Ніагара. Країну, про яку я писав, я любив, як свою другу батьківщину, хоч і потрапив у неї невільником... Я не просто писав, я — жив! І упивався тим життям, повтореним з такою страшною силою, що перевищує силу реальності на багато разів." Події твору відбуваються на Далекому Сході, не в далекому Сибіру, а в Зеленому Клину, де вислані, виселені з України посеред лісу будували біленькі українські хатки та створювали, щось схоже на Україну, там куди втік з спецпотягу НКВС, що перевозив смертників ГУЛАГу до Сибіру Григорій Многогрішний, рятуюючи своє життя, бо: "Краще вмерти біжучи, аніж жити гниючи". Що було після втечі з потягу ви можете дізнатись, прочитавши цей роман. Однозначно варто читати, щоб зрозуміти, що таке Зелений Клин, як до українців відносились люди, які етнічно там проживали, що таке "радянська влада", за що висилали з Батьківщини та те, що українська історія повторюється.

Читаючи даний "Тигролови" у школі - ми в поспіху сприймаємо, може, перші два-три верхніх шари. З віком, твір, особисто для мене, став набагато печальнішим. Прочитайте "Тигролови", потім повну біографію Івана Лозов'ягіна, а потім - ще раз "Тигролови". При першому прочитанні, я не помітила, наскільки глибокий і ніжний пейзажист автор, не дивно, адже проза - не його основний профіль, Іван Лозов'ягін - поет та художник. Особисто для мене вирішальною стала сцена полювання на буйвола - молода, сильна та сповнена жаги тварина падає від кулі й стає нерухомим нагадуванням Григорію, що і він цей буйвол і такий же сильний та вразливий водночас. Чіткий наділ позитивними рисами всіх членів сім'ї Сірків - на перший погляд може здатися наївним або надто однобічним - але і цьому є причина. Григорій у важку, майже фатальну хвилину знаходить свій порятунок між цих людей і вони стають для нього втіленням образу батьківщини, за яку стільки страждав. Мати - любляча берегиня з теплою печаллю через постійні розлуки зі своїми дітьми (Земля), батько - суворий і ревний захисник, любить тихо і завжди насторожі (предок), Грицько - вільний, щирий і не готовий терпіти (молодий дух), Наталка - чиста і ніжна, але й горда і дика (любов). Загалом, після прочитання, твір наштовхує не тільки на роздуми про Батьківщину, але й про молодість, сенс і мету існування, втечу від внутрішніх конфліктів. Окремим абзацом хотіла б оцінити якість видання цієї книги від "Фоліо" - з позитивного: тверда палітурка і зручний книжковий блок, комфортний для читання розмір шрифту; з негативного - перші 25 сторінок тексту надруковані дуже неякісно, частина букв не продруковані, водночас, інша частина - розтеклась. 3/5.

Любимое произведение старших классов школы. В 17 лет меня поразила глубина произведения, предназначенного для школьной программы (пусть и с углубленным изучением украинского языка). "Тигороловы" написана невероятно красивым языком, такое чувство, что автор - Иван Багряный не только писатель, но еще и ювелир слова. Тема произведения - непростая судьба человека, но произведений на этот лад пруд пруди, чем же отличается именно это? Как бы не сложен и коварен был жизненный путь главного героя - Григория Многогрешного, но он выходит победителем и несет высокое человеческое достоинство. Украинская литература, в принципе, гласит о тяжких долях и несправедливости, но ей не достает героев, которые бы справились и преодолели трудности. В лице Григория я наконец встретила такого героя и его пример вдохновляющий. Сибирь, невероятные климатические и человеческие лишения, но воля человека способна сохранить ему жизнь и честь даже в таких условиях. Вооружившись девизом: "Смелым помогает судьба" , главный герой выстаивает в неравном поединке.