Як на мене, автор надаремно так задовго чекав і для видання свого роману добивався першоназви... Бо "Патетичний блуд" цьому творові личив би просто ідеально! Саме це ж і є сутністю всього, що в тексті віднаходиться-відчитується: блуд, філософсько-ораторська патетика, борсання у повсякденні, нівеляція самої сутності навчання як цінності. Тимчасові істини, котрі персонажем прирівнюються до ситуативного Абсолюту, уперемішку зі зляганнями всіх зі всіма або принаймні більшості з більшістю. Здається, тим студентам більше ні про що й не думається - не ведеться. Але ні, є ще одне: аби наїстися. Тільки з наїстися складається якась класична сумно-тужлива ситуація, бо хлоп, як частенько буває, - неспроможний, а купа дівчат натомість мають за свій священницький обов'язок того хлопа напоїти-нагодувати-обігріти. І аби - без жодних зобов'язань, просто - без жодних! Тут, звісно, є "боротьба", але вона - така собі, ні риба ні м'ясо. Бо тернопільські злочинні клани мусять помститися двом бандюкуватим і спраглим до легкої наживи підліткам за злив інформації. Причому одному з них - уже не поталанило, а інший прагнутиме виглядати супергероєм, коли підриватиме автівку іншого типа, також "майже бандюка". Причому "майже бандюк", як і його двійник-попередник - неодмінно мусив залицятися до викладачки, бо до кого ж іще? Усі "нерозв'язані", але дещо сумнівного ґатунку життєві питання персонаж збирає довкруж себе упродовж цілого роману, аби потім переможно їх, як і гордіїв вузол, розрубати. Навіть не знаю, кого це чтиво мусить зацікавити? Бандюків? Поплічників? Крутих пациків? Крутих дівах? Усіх нараз? Чи майже нікого? Плюсом тексту є українська мова, інших переваг доки не виявлено...