Хороша, зворушлива історія про маленьку руденьку дівчинку та її руду кішку, а ще про життя, любов та смерть. Ця трошки містична повість торкається багатьох зовсім не дитячих життєвих колізій. Але саме діти виявляються тими, хто здатний вказати правильний вихід із скрутного становища, а дорослі часто зневажають або не помічають, не спроможні зрозуміти дитячого голосу. Діти взагалі наймудріші вчителі для дорослих. Хто здатен слідувати за дитиною, той чинить мудро і стає щасливим. Один із головних героїв, батько Мері-Руа, такий само рудий, як і його донечка, має глибоку життєву травму – він, в силу обставин, змушений робити у професійній сфері те, що йому не до душі. До того ж низка трагічних подій, які прямо пов’язані із його роботою, збільшують його нещастя. Саме найстрашніше, що він зневажив почуттями та глибокою прив’язаністю до кішки своєї донечки, приспав медикаментозно травмовану тваринку. Звісно, історія приводить всіх персонажів до правильного і щасливого завершення їхніх негараздів, але цей шлях для них виявляється надто тяжким і хворобливим. В книзі багато уваги приділено тваринам, як істотам, що здатні думати і відчувати біль, проявляти любов та вдячність. Неймовірно чутливо звертається автор до важливості присутності домашніх улюбленців у житті людей та як ці люди переживають їх втрату. Книга дуже цікава і глибока по змісту. Читати потрібно всім - і дорослим і юним.