На перший погляд у цій книжці багато містики чи езотерики: переходи між снами і реальністю, передбачення майбутнього, "щось" драглисте і неприємне у тілі людини. Але насправді це твір про переживання розриву, про пошуки гармонії із собою, про буденність і те, як вона на нас впливає. Муракамі обрав неспішну оповідь щоденних справ головного героя, через які і показується все це. Тору Окаду безробітний, якого покинула дружина, тож його щоденні справи навряд чи можуть бути дуже цікавими. Але він вміє думати, мислити, вміє вислуховувати чужі історії і робити з них висновки для себе. Звичайно, чогось такого практичного для себе з цієї книжки взяти важко, але можна просто насолоджуватися стилем, метафорикою, ненав'язливою іронією і ловити власні думки поміж рядків книжки - темп читання і оповіді це дозволяє. Трохи незвичним і навіть дратівливим мені видалася пасивність Окади. Що б із ним не трапилось, усе він сприймав смиренно і без надміру емоцій. Ніщо не могло змусити його до активних дій. Звичайно, сюжет цієї книжки більше алегоричний, ніж реальний, але такі реакції людини на життєві виклики все одно дивували. Утім, книжка тримає, і навіть попри великий обсяг не здається відверто нудною чи затягнутою.