Про цю книгу можна говорити вічно, як і описувати, в чому її принади і незбагненність, а можна просто сказати: «Читайте обов’язково! Такого ви ще не зустрічали». І це буде правильно. «Нічний цирк» - книга унікальна і єдина в своєму роді. Жанр магічного реалізму, незрозумілість, краса, символізм, близькість, і ті сильні відчуття, які вона сколихує в абсолютно різних людях, струни душі, до яких вона промовляє по особливому. Історія про протистояння, гру, виставу на публіку двох молодих чарівників – Селію і Маріо, в яку їх втягнули їхні наставники. По суті, чарівники – маріонетки, а їхні вчителі – ляльководи, однак не все так просто. Селію в гру втягнув її батько, який дуже жорстоко ставився до неї, змушував її бути сильною і вчитися, бути найкращою. І вона таки стала, стала сильною, однак не покірною. Суперник Селії – сирота Марко, якого взяв на навчання і виховання Александр, противник батька Селії. Молоді чарівники вчаться, ізольовані, а тим часом відомий фокусник Чандреш запалюється ідеєю Цирку, якого ще не було, і якого вже не буде по всьому світі. Це не просто обман, це істинна магія. І від збирає унікальних людей, щоб втілити цю ідею в життя. Зрештою, цирк народжується. І мандрує по світу, з’являючись зненацька. Це не одне шатро. Їх багато. І в кожному наметі – окреме видовище. Люди приходять, щоб доторкнутися до істинних чарів і дива, а потім пам’ятають про це все життя. Деякі не забувають, мандрують за цирком, є його найщирішими прихильниками. Таких називають Сновидами. Марко – замісник директора, і водночас співтворець цирку. Селія – ілюзіоністка, яка володіє умами глядачів в одному з шатер. Вони тримають в руках цирк, творять його, серце Цирку – серце Селії. І водночас, химерністю чарів, творінь і власних сил вони змагаються між собою. Змагаються сліпо, поки не впізнають одне одного, і не закохуються. Однак гра розпочата, колесо фортуни розкручене, і гра так просто не завершується. Хто наважиться перервати гру, і хто переможе?

Важко описати, в чому принада цієї книги, але вона повністю мене зачарувала, закрутила у вир магії і водночас впізнаваної повсякденності. Книги Ерін Моргенштерн - насамперед про атмосферу, а вже потім про сюжет. Сюжет тут - лише простір для втілення метафоричного, міфологічного задуму опису творчості, казки, чарів. Цирк приїжджає зненацька. Без попереджень і без оголошень. На краю міста, де все враз перетворюється в чорно-білу барву. Люди приходять, зацікавлені, щоб потім побачити справжню магію, без фокусів і обману, а потім пам'ятати це усе своє життя. Деякі з них впускають Цирк у серце, таких називають Сновидами. Читач бачить цирк очима різних персонажів: його засновника, його працівників, відвідувачів, і, звісно ж, головних героїв: Селії і Марка - учнів двох чарівників, які змагаються між собою, використовуючи дітей як фігур в шахах. Вони змагаються, прагнучи перемогти і перевершити, творячи чари, розважаючи цим людей. Їхня місія приречена на програш, але вони не відступають. До того моменту, коли між молодими чарівниками зароджується кохання. Мотив гри у "Нічному цирку" багатошаровий і всеохопний. Мова твору - метафори, символи, рафінована краса. Також тут інтерпретується сюжет за картами Таро. Та й самі персонажі нагадують архетипи Таро. Це дивна книга. Одна з найкращих, яку я читала. Від усього серця раджу поціновувачам нестандартних романів.

Хотела прочесть эту книгу уже несколько лет, но все никак не доходили руки. И вот, в один прекрасный день, это свершилось. Я начала читать и вдруг осознала, что очень уж туго она идет, но заставила (да, именно это слово) себя дочитать до 150 страницы. И, кстати, не зря, ведь приблизительно тогда только начала развиваться сама история цирка. Не могу сказать, что книга меня зацепила или держала в напряжении, но уж больно мне пришлись по душе несколько персонажей и любовная линия. Моя оценка 4/5, во-первых, из-за этих первых 150 страниц, а во-вторых, из-за финала истории. Уж слишком слабеньким мне он показался.