Глибоко, цікаво, психологічно і насичено. Твій шлях - вірний. Не має ніяких "а якби"...? Ні...Ти. є. Тут.

Не даремно я так хотіла цю книжку, всюди її шукала і вона таки оправдала мої очікування. І не даремно вона така популярна, що всюди її розкупили. Що ж це за така бібліотека? А що якби?... Чи задавала Ви собі таке запитання? Якби я вчинила по-іншому... Якби була більш стриманою чи навпаки могла собі дозволяти більше... Якби... якби ... якби Головна героїня Нора подумує неодноразово себе мучила такими запитаннями і думками про самогубство, бо на неї звалюється багато негараздів і вона опиняється в магічній опівнічній бібліотеці. І всі книги які знаходяться в цій бібліотеці - це альтернативні варіанти життів і виборів головної героїні. Можна спробувати прожити все по іншому. Круто, правда ж? Читається супер-легко. Розділи короткі. Оформлення красиве. Одна з топів цього року. Єдине чого бракнуло це все-таки трохи більше глибини. Все так дуже на лайті, думаю, для того, щоб охопити ширше коло читачів. Але тим не менше, я дуже рада, що таки придбала її. І вам щиро рекомендую до прочитання!

Книга з ідеальною атмосферою пряного латте, дощової осені, холоду і невеличких кав’ярень або бібліотек з видом на місто. Вона настільки затишна, в автора просто неймовірний стиль, що читаючи, мені здавалося, ніби я лежу під пухнастою ковдрою, всюди пахне кавою, в за вікном дощ. (Щось я забагато епітетів використала на один абзац) А тепер до сюжету: Головна героїня Нора Сід вирішує покінчити з життям, проте їй це не вдається, і вона потрапляє в бібліотеку з незліченними книгами, і кожна з них — історія паралельного життя, яке могло б бути у головної героїні, якби в певний момент вона наважилася б щось змінити… Особливо напочатку книга неймовірно меланхолійна, депресивна. Далі вона вже набирає яскравості і читати її — сама насолода. Рішення героїні піти з життя для мене було зашвидким і не обґрунтованим. Тобто, вона ще декілька годин тому навіть про таке не думала, в тут воно, як сніг на голову. Також з мінусів під кінець книги «блукання» ГГ між життями було зашвидке, ніби автор вже втомився це описувати і хоче здихатися, але без цього книга далі не поїде. Кінцівка. Окремий вид мого особистого болю і крапелька розчарувань. Десь в середині стало зрозуміло, чим все закінчиться, проте до останнього я надіялась, що помиляюся. Проте, на жаль (а може і ні), мої здогадки підтвердилися. Мене це засмутило звісно трохи, але О’кей, ця кінцівка аргументована і цілком правильна та логічна. Під прочитання я витратила майже всю пачку стікерів (точніше два кольори — синій і зелений) тобто різноманітних красивих цитат і фраз «на подумати» було предостатньо. Я навіть планую зробити їх підбірку в окремому дописі. Однозначно рекомендую до прочитання в холодний зимній вечір, такий, як зараз)