Стиль написання. Я вже знайома з першою дилогією авторки “Одне темне вікно” і можу сказати, що як і раніше авторка додає особливого шарму своїм книжкам саме готичною мовою, яка ідеально пасує до часових меж розповідей — аля нашого Середньовіччя. Мова дійсно місцями гротескна, складна, але сповнює книгу особливою атмосферою. Не дивлячись на специфіку мови, книга читається доволі легко та швидко. Книги польською я читаю доволі повільно, але цю ковтнула буквально за декілька днів, навіть беручи під увагу, що книжка майже на 500 сторінок. Персонажі. Пропрацювання персонажів — це, на мою думку одне з найслабших місць історії. Так, переважна більшість з них реалістичні, мають свої цілі та мотивацію в житті. Але, особисто мені, не вистачило внутрішніх конфліктів. Головний чоловічий персона — Родрік, або просто Рорі, як не дивно найбільш глибокий та живий, хоч нам і не показують світ його очима. Він — різкий, саркастичний, трохи богохульний, нахабний (зізнавайтеся, хто вже закохався?), але при цьому відданий, чутливий, навіть добрий. Саме таке поєднання робить його найбільш “людським” персонажем. Того самого не можу сказати про Сибіл. Ми бачимо світ її очами і, можливо це її профдеформація, але мені забракло її глибини. Її емоції не достатньо описані, тому її особиста криза не здається такою важливою та справжньою. Саме емоційності як головної героїні, так і другорядних персонажів було мало, щоб історія відчувалася як реалістичною, так і більш глибокою. Любовна лінія між двома головними персонажами, на мою думку, більше витягується саме Рорі, його сарказмом, глибиною та відданістю.