Книжечка була для мене неоднозначна. З одного боку: історія ну дуже вже вигадана, надумана, а я такого зазвичай не читаю, а з іншого - тут класно поданий екскурс в історію 20 століття різних країн (ага, якщо ви раптом ще чогось не знали про порядки на Балі, в Імперській Росії, потім СРСР, Північній Кореї, Ірані та ще багато де, то вам сюди). Ну і не можна не згадати усіляких шахрайських штук, які до слова дописував автор (корупція, продаж накачаних невідомо чим курей, підтасовки, вмілі виверти, банди, вбивства і т.п.) То що там по сюжету? Столітній дід вирішив втекти з геріатричного центру, у якому пожив кілька місяців (ну бо ця вся турбота, розпорядок дня і no alcohol - яке то взагалі життя?) І тут, здається, починається круговерть життя - вокзал, чемодан, і нє, не Магадан, а якась забута Богом дира у Швеції... Але згодом, з кожним наступним розділом, дізнаємось про непросте життя Аллана Карлссона, присипане динамітом (тут буквально). Ще тут було кілька смішних моментів з перекладачами і перекладом, тому ще й такий бонус. Під час читання зловила себе на думці, що книжка дуже і дуже підходить до вивчення мови, бо тут стільки прокльонів, розмовних фраз і фразеологізмів, що тільки встигай запам'ятовувати. На жаль, книжка ще не перекладена українською, але є однойменний фільм, який треба подивитися, принаймні для того, щоб пореготати досхочу. Ну і наостанок життєве кредо Аллана, того самого сторічного: "Якщо триматися великих птиць, то й їжа буде краща. Та й пійло теж". І це мала б бути ще одна алюзія на поважних людей у книжці.