У книгу було дуже тяжко влитися. Авторка відразу кидає читача у три зовсім різні сюжетні лінії, і ти розумієш, що вони мають зійтися в одній точці, тільки не розумієш як. З першого погляду вони між собою ніяк не зв'язані. Перед нами Ліббі, яка досить успішно працює в сфері продажів елітних кухонь. І їй зненацька приходить лист про те, що нині вона стала спадкоємицею будинку, про який вона ніколи і не чула. Дівчина знала, що вона всиновлена, але про своїх справжніх батьків нічого ніколи не чула. А тепер виявляється, вони залишили їй спадок. Другою сюжетною лінією, є історія Генрі. Ця історія розпочалася задовго до народження Ліббі. І вона шокуюча та мерзенна. Генрі проживав у своєму затишному будинку зі своїми батьками, і ніколи не міг би подумати, що скоро його життя буде зруйноване. А сталося це через такого собі Девіда, який в один прекрасний момент заїхав до будинку зі своєю сім'єю і став пропагандувати свій спосіб життя відречення та каяття. З будинку було винесено все, діти жили на самих овочах, забули про школу, а через ліжко Девіда стали проходити усі люди жіночої статі, що проживали в домі. Третя, і сама загадкова лінія, яка ніяк не в'язалася з першими двома, стала сюжетна лінія Люсі, яка має двох дітей, собаку та немає паспорта ні свого, ні на дітей. Вона така собі неприкаяна душа, яка намагається вижити в цьому світі. Історія хоч і заплутана, але коли всі пазлики зійшлися, то аж мурашки по шкірі пішли. Уміє авторка навести шороху.