Як на мене, досить цікава книга. З мораллю. Про стосунки з близькими людьми, про вміння пробачати і рухатися далі, про необхідність говорити ротом про свої проблеми, а не мовчати і додумувати за людину, про вміння приймати зміни. Цей роман написано у жанрі магічного реалізму. Теж досить цікаво і зручно, бо авторці можна не пояснювати деякі паранормальні речі, а читачеві не дуже паритися над тим, як це так. Спочатку мене трохи напрягала своєрідна подача цієї історії: один розділ - дія відбувається в теперішньому, за святковим столом у ресторані, другий розділ - дія в минулому, де крок за кроком розгортається клубок стосунків між головною героїнею Сабріною і її коханим чоловіком. Мені здалося, що перша частина святкового обіду, де Саб і її значимі люди із списку за одним столом, розмовляють, намагаються до чогось договоритися - дещо затягнута. Але потім поступово ти починаєш розуміти. На мою думку, книга трохи сирувата, чогось мені не вистачило. Але разом з тим історія не залишила мене байдужою, хоча деякі речі не дуже зрозумілі. От, наприклад, до чого там Одрі Хепберн? Ну, батько Сабріни, який покинув їх з мамою, коханий чоловік, з яким у неї за плечима складна історія стосунків, університетська подруга,свого часу романтична натура, а тепер заміжня і вся така місіс Дорослість, університетський викладач, яким Сабріна захоплювалася в юності, це все ще зрозуміло. А от яким боком Одрі? Чесно, від історії з цією легендарною героїнею очікувала більшого. Як мені здалося, Одрі там певно відігравала роль медіаторки, яка допомагала іншим героям порозумітися, підняти незручні питання. А так історія досить true to life, як на мене. Зокрема у зображенні проблем у стосунках.