Дуже цікавий роман про становлення майбутнього серійного вбивці. Розповідь іде спочатку від першого лиця головного героя, а потім від лиця героїні-жертви. Це дає читачеві побачити і усвідомити ситуацію зі сторони жертви та зі сторони мучителя, а також скласти психологічний портет героїв і зрозуміти, чому вони вчинили саме так, як вчинили та що саме на це вплинуло. Це роман про одержимість, бажання жити, несправедливу любов та про мислення злочинця, душевні та дитячі тавми, в також про різницю життя людей з різним соціальним статусом.

Несмотря на то, что это должен был быть (да ладно, на год первого издания это действительно так и было, вероятно) психологический триллер, первая часть была весьма светлой, наш герой проявлял заботу, доброту, его хотелось жалеть и - о да! - понимать, сочувствовать, сопереживать. Однако, когда читаешь вторую часть романа от лица Миранды - приходишь в ужас. Даже верилось в любовь, да, такую вот больную любовь и феерический, хороший финал. Но конец - самая короткая третья часть, которая снова идет от лица похитителя, скомкан, слишком быстр и переворачивает все, что было в романе с ног на голову. И самого главного героя. Я была в шоке, смятении и ужасе. Но читать эту книгу стоит однозначно, а когда понимаешь, что написана она в далеком 1963, становится еще более интересно. Это не тот современный триллер, который мы сейчас привыкли читать. Это нечто другое. Проверьте!

Дуже цікава книга, як на мене. Власне Колекціонер - це соціально незграбний і незахищений одинак, який збирає метеликів. Він також спостерігає і зачаровується молодою студенткою коледжу. Врешті-решт він викрадає її і тримає замкнутою в своєму підвалі. У книзі чотири розділи, де Колекціонер розповідає від себе, а потім у формі щоденника / щоденника його ув‘язненої Міранди. Розділи, про які розповідав Колекціонер були захоплюючими, але сама історія розтягнута. Це було цікаво, класичний психологічний трилер з ще більш тривожним кінцем, ніж сам сюжет.