М’євіль продовжує дивувати, цього разу – фантастичним детективом. Хоча місце дії можна сприйняти і як політичну іронію (або й сатиру). Два міста-недруга існують поруч (інколи перетинаючись), але жителі міст натреновані не помічати один одного. Це навіть не фізична стіна, як колись у Берліні, це - глибоко вкорінена звичка навмисного незнання. Що ж робити, коли вбивство здійснюється в одному місті, а тіло знаходиться в іншому, як детективам розслідувати злочин, не порушуючи табу свого суспільства? Те, що спочатку просто здається складним для усвідомлення, але цікавим (географічний простір двох різних міст, Бесель і Уль-Кома), поступово стає невід’ємною частиною таємниці в «Місті й місті». Коли інспектор відділу боротьби з екстремальними злочинами Борлу розслідує смерть студентки археології Махалії Гірі, швидко стає зрозуміло, що відбувається набагато більше, ніж просто вбивство. У романі М’євіля органічно поєднуються «дивна фантастика» (жанр, з яким асоціюється М’євіль) з детективним нуаром... Не зустрічала, здається, раніше подібної комбінації.