Едіт Егер, молода 16-річна єврейка, що живе в Угорщині, разом з батьками та сестрою потрапляє в концентраційний табір. В перший же день в перебування там - батько та мати потрапляють до інших розподільчих черг, що, зрештою, означало – смерть для них. Хоча книга оповідає не тільки про роки перебування в концтаборі Едіти Егер, але оповідь про цей час становить ядро книги. Адже ці кілька років були найжахливішими, це був час постійного балансування між життям та смертю і саме цей період невідворотно вплинув та змінив усе подальше життя авторки. Коли читала про перебування авторки в концтаборі, постійно згадувала «Людина в пошуках справжнього сенсу» Віктора Франкла. Читаючи про жахіття концтаборів, часами просто затамовувався подих, життя Едіти, її сестри багато разів було на волосинці від смерті. Але ця книга розповідає не тільки про жахіття перебування в концтаборі, вона оповідає про подальше життя авторки, її сестер та близьких, про одруження, еміграцію до США, подальше професійне становлення та розвиток, червоною стрічкою через все це йде травматичний досвід перебування в концтаборі та те, яке ставлення до цього обирає авторка. Це і є той самий вибір: чи ми обираємо жити в полоні ненависті до своїх ворогів чи ми приймаємо те, що трапилось і обираємо власне життя та майбутнє. Книга також містить історії клієнтів Едіти Егер, адже вона стала знаним психологом та психотерапевтом. Даний твір викликав в мене багато емоцій та переживань, багато разів на очі навертались сльози. Сильна книга, майстерно написана, про непрості людські переживання, яка дає надію.